ПРАВО ГОСПОДАРЯ УПРАВЛЯТИ СВОЇМ МАЙНОМ

ТЕРРИТОРИАЛЬНАЯ ГРОМАДА

РЕАЛЬНОЕ НАРОДОВЛАСТИЕ

НАЧИНАТЬ НАДО С СЕБЯ

УКРАИНА ВОЗРАЖДАЙСЯ!

Если верхи не могут, то низы обязаны начать перемены. Народ – единственный источник власти, от активности которого зависят перемены. Законодательство Украины позволяет жить лучше и «по-новому». Его нужно знать и применять. Ознакомившись с законодательными актами и узнав о своих ПРАВАХ и возможностях, обнаруживается, что территориальные громады являются основным фундаментом всей структуры власти государства.

Повсеместное оформление надлежащим образом громад и принятие ими на свои балансы всех объектов коммунального имущества, земель и прочего имущества должно было быть следующим шагом, после принятия Конституции Украины в 1996 году, что не было сделано власть - имущими для удобства приватизации и управления ними народным имуществом сверху.

Почему на "западе" так хорошо живут люди?

Потому что там, есть реальное местное самоуправление народа.

Центральная власть не может "наглеть", когда государство строится из крепких территориальных громад.

Поэтому, нужно начинать с себя, с своей активности и сознательности. Начинать принимать участие в конкретных событиях местной громады (села, поселка, города, страны).

Как навести порядок в Украине?

      Этот и много других вопросов, к сожалению, годами оставались без ответа. Хотя выход из мнимого тупика олигархического беспредела всё-таки есть.  Как не банально это звучит – он в самоорганизации нас же самих, то есть граждан. О местном самоуправлении знают уже все, хотя этот путь очень сложный и непрозрачный для граждан Украины. Другой вариант наведения порядка в стране – это создание официально – территориальных общин, которые являются первичным носителем суверенитета и единственным источником власти народа.

Что такое территориальная община?

       Территориальная община создаётся гражданами Украины по месту жительства как коллективный собственник материальной и финансовой основы местного самоуправления, части государственного богатства  расположенного на её административно – территориальной еденице и совладелец единой неделимой части национального багатства всей Унитарной республики Украины:

- Открытый  реестр коммунальной собственности;

- Открытый  реестр собственников коммунальной собственности;

- Самостоятельные от государственного местные бюджеты;

- Непосредственное управление коммунальным имуществом;

- Управление органами образования, охраны здоровья, культуры, спорта, объектами жилищно-коммунального хозяйства, торговли, транспорта и связи;

- Осуществление контроля за расходами и использованием доходов предприятий, заведений и организаций коммунальной собственности местной территориальной общины;

- Организация за счёт собственных средств и на паевых началах строительства, реконструкции и ремонта в первую очередь объектов коммунального хозяйства и социально-культурного назначения, жилых домов, а также дорог местного значения;

- Создание соответственно закона о милиции, которая содержится за счёт средств местного самоуправления, решения вопросов о численности работников такой милиции, о затратах на её содержание;

- Организация в установленном порядке органов по предоставлению бесплатной первичной правовой помощи с учётом потребностей территориальной общины;

- Органы и должностные лица местного самоуправления, подотчётные, подконтрольные и ответственные перед территориальными общинами;

- В любое время досрочно прекращение полномочий органов и должностных лиц, если они нарушают Конституцию или законы Украины;

- Местный референдум как форма решения территориальной общиной вопросов местного значения путём  прямого волеизъявления;

- Возможность создавать юридические лица публичного и частного права.

Это право собственника

пользоваться своей собственностью!

http://grajdanskoedeistvie.blogspot.com/    СІЧЕСЛАВ ІНФО

НЕ РЕФОРМУВАТИ, А САМЕ- ДОКОРІННО ЗМІНИТИ СИСТЕМУ

Революціонери чи імітатори?

Сьогодні слово "революція" та "революційна боротьба" активно використовується політичними шахраями, спекулянтами та базіками для отримання  дешевої популярності та маніпулювання масами. Проте, можна сміло стверджувати, що практично ВСІ легально діючі в Україні організації, що виголошують революційні гасла – є організаціями або шахрайськими, або – контролюються правлячим режимом для придушення  революційних настроїв народу.

Довести то дуже легко. Для того, щоб революційна боротьба мала успіх, потрібні три складові: революційна Ідея, революційна Організація, і революційна Дія (або, як це іменували Провідники українського націоналізму, - "революційний Чин").

Зауважу, не будь-які Ідея, Організація і Чин, а саме РЕВОЛЮЦІЙНІ, тобто створені під одну мету: знищення старої політично-економічної державної формації разом з її носіями і побудова нової. Ще раз: не парламентське переобрання, не співпраця з правлячим режимом у рамках та межах створених ним правил політичної та законодавчої гри, не теорія "малих добрих справ", а саме – ЗНИЩЕННЯ вщент старої антинародної системи влади разом з її можновладцями. 

Розберемо докладніше ті три складові Революції і їх відмінності від діяльності звичайних партій, вписаних в рамки правлячого зараз в Україні кримінально-олігархічного владного режиму.

Революційна Ідея – повинна нести в собі програму докорінної зміни існуючої системи економічних, політичних, соціальних, ідеологічних складових, на котрі спирається правлячий режим, що революціонери його бажають звалити. Не РЕФОРМУВАТИ, а саме – докорінно ПЕРЕФОРМАТУВАТИ. Тобто, якщо використовувати комп'ютерні аналогії, повністю змінити операційну систему, а не лише встановити патчі на стару. В умовах України головним пунктом цього переформатування є деолігархізація економіки – конфіскація у державну власність всіх стратегічних підприємств та монополій, від котрих залежить безпека держави та її сталий розвиток. Будь-яка програма будь-якої організації, де відсутній цей пункт – є не революційною, не націоналістичною, і не патріотичною, оскільки саме олігархат є тією раковою пухлиною, що її треба видалити з тіла України за будь-яку ціну. Також ця Ідея повинна бути безкомпромісною до правлячого режиму, як до ворога народу та держави і унеможливлювати будь-яку співпрацю з цим режимом.

Революційна Організація – повинна з самого початку виходити з тієї аксіоми, що вона є організацією БОЙОВОЮ, що діє у ворожому оточенні вірних правлячому режиму МВС, Армії, СБУ, судів, СМІ, чиновників. А тому – може бути лише нелегальною і побудованою за військовим принципом (жорстка дисципліна, поняття наказу, чітка ієрархія і особиста відповідальність за доручену справу, кара на смерть за зраду). Вся підготовка і всі акції членів такої організації повинні бути направлені лише на одне – захват влади за будь-яку ціну і силовим шляхом. А отже, всі члени революційної організації – є вояки і повинні постійно вдосконалювати свої бойові якості для повноцінної силової боротьби з режимом. Розділення революційної організації на "боївкарів" та "партійців" – є неприпустимим, бо це розколює організацію і веде до її знищення. Це не значить, що в революційній організації немає спеціалізації, але це повинна бути саме спеціалізація в забезпеченні досягнення однієї мети – революції, а не дві окремих шляхи: шлях силового протистояння з режимом та шлях  компромісів з ним.

Революційна Дія – повинна бути саме революційною, тобто вести до підсилення революційного спротиву народу, а не заколисування його різними "танцювальними майданами" та імітаторськими "акціями протесту". Будь-яку організацію, що заявляє про себе як про революційну, легко прорахувати саме по її діям: чи є її пропаганда такою, що закликає народ до силового спротиву антинародному режиму? Чи проводить ця організація акції прямої силової боротьби з ворогами українського народу і антинародними структурами? Чи накопичує ця організація зброю, військове спорядження? Чи веде вона бойову підготовку свої членів?

Зараз в Україні вже проростають перші паростки реальної революційної боротьби, котра прискорюється військовим вторгненням Росії та відкритою державною зрадою Порошенко та його олігархічно-кримінального оточення. Правлячий олігархат то добре розуміє і тому буде всіма засобами пробувати перевести реальні революційні процеси в їх імітацію через керовані ним псевдо-революційні організації і псевдо-революційних політиків. Тому справжній патріот-революціонер повинен завжди тримати в голові цю тріаду: Ідея-Організація-Дія.

ЗАПИСКИ «ЛІСНИКА»

Слава Україні! Героям слава!

ЖИТИ ПО-ЛЮДСЬКІ - ПОЛУЧАТИ ТО, ЩО ГАРАНТОВАНО КОНСТИТУЦІЄЮ УКРАЇНИ

КТО ЗНАЕТ: КТО ОН, СВОИ ПРАВА НА ДОСТОЙНУЮ ЧЕЛОВЕЧЕСКУЮ ЖИЗНЬ И ГДЕ ОНИ ИЗЛОЖЕНЫ?

Кто из Вас их читал внимательно, так что бы понять и осознать свои возможности жить по закону или по-человечески – получать то, что гарантировано Конституцией?
Мы Люди, Граждане, Члены территориальных громад (Конституция Украины). Еще нас называют такими терминами как физические лица, народ, жители, избиратели, электорат и т.д.

А знаете ли Вы, что мы – народ есть власть, единственный источник власти? Это наше право, данное Конституцией Украины – Основным законом и общественным договором между многомиллионным многонациональным обществом, имеющим гражданство и лицами, которым общество делегировало полномочия управлять государством на определенное время.

Мы имеем право на самоуправление непосредственно и через органы образованные НАМИ — территориальной громадой. Территориальная громада – первичный субъект местного самоуправления, это все жители, проживающие на одной территории – административно-территориальной единице – село, поселок, город без районов, район в городе с районным делением. Районные центры в области и область не являются территориальными громадами. Также и города с районным делением. Однако громады могут и объединяться, если это имеет серьезную экономическую обоснованность.

Каждая территориальная громада создает свои органы местного самоуправления – советы, исполкомы, суд, милиция и другие, в зависимости от необходимости и возможности их содержать.

Как громада создает свои органы местного самоуправления?
На собрании или конференции, куда каждый многоквартирный дом, улица и квартал частного сектора выдвигают своих представителей (делегатов) с полномочиями. На собрании или конференции принимается Устав территориальной громады, создается орган управления, избирается Председатель, утверждаются Положения об органах местного самоуправления (учреждаются местные органы власти). В Положениях ясно и четко написано, кто учредил и когда, т.е. кто хозяин, а также создается Общественный Совет по контролю за деятельностью того или иного органа или коммунальной службы (предприятия). Это так же как создается и любое другое юридическое лицо.

Потому что территориальная громада является юридическим лицом публичного (не частного) права. Те тексты Уставов территориальных громад, которые были формально утверждены депутатами местных советов, без осознания для чего они это сделали (так надо было, так сказали …), следует изменять, потому как самой территориальной громады на собрании (конференции) не оформляли юридически. Нет ни, протоколов, ни полномочий представителей (делегатов) жителей громад. Даже Кабинет министров в 1998 году выпустил Постанову о регистрации Уставов территориальных громад. Но, это же не о регистрации территориальных громад. Этот вопрос отнесен к компетенции Верховного Совета в разделе 5 п.8 ЗУ «О местном самоуправлении…». Можно сказать, явная подмена понятий.

Кто и когда из Вас был на собрании своей территориальной громады? Кто из Вас выдвигал общественного уполномоченного представителя, делегированного Вами и Вашего жителями подъезда дома, дома, квартала, улицы… на собрание или конференцию территориальной громады, чтобы там были избраны кандидаты в депутаты от Вашего дома, улицы, квартала, микрорайона, района, которых ВЫ лично знаете или можете знать?

Кто хочет собственно знать лично своего депутата (кандидата), который должен жить в Вашей территориальной громаде, на улице, в квартале, в доме?

В таком случае этого нужно сильно желать и делать.

Знаете ли Вы, кто и где и как живут чиновники, особенно руководители в т.ч. судьи, прокуроры, милиционеры и другие Вашей территориальной громады?

Кто и каким образом оказывал представительские полномочия кандидатам в депутаты представлять интересы громады?

Ведь представительство имеет юридическую форму письменного оформления полномочий.
Кто и когда из Вас предоставил полномочия органам государственной власти и органам местного самоуправления?

Или Вы скажете, что они присвоили себе такое право, т.е. узурпировали право быть властью?
То, что в законах кто-то записал себе, что он имеет право выступать и представлять, то можно назвать самозванством. Чем такое право подкреплено? Так можно предоставить себе полномочия и требовать от всех их выполнять. Но это идет в разрез с Конституцией Украины и Законами, которые если читать внимательно, то не всегда изложены в соответствии с Конституцией и потому их трудно выполнять. Помните, что Законы работают тогда, когда мы этого очень хотим! А для этого их нужно внимательно читать и понимать.

Знаете ли Вы, что являетесь собственниками национального богатства? Это земля, недра, природные ресурсы, государственные и коммунальные предприятия, которые должны были быть переданы в управление не Министерствам и ведомствам, а эффективным менеджерам – предпринимателям и не для того что бы они заработали на этом и потом коррумпировали Фонд государственного имущества и выкупили объекты не по рыночной стоимости, доведя их до состояния банкрота. А когда выкупили, то объекты приобрели рыночную стоимость, в десятки раз отличающуюся от продажной. Это же похоже на мошенничество! Но так оно и было. В договорах были условия, которые не выполнялись новыми владельцами, что может послужить поводом к их разрыву и возврату.

Какая стоимость национального богатства на сегодня? Об этом можно легко узнать в интернете, по дипломным работам и диссертациям или в государственной статистике. Даже с учетом того, что большая часть государственного и коммунального имущества продана, то его стоимость оценивается около 2-х триллионов долларов. Минимальная рентная ставка или депозитная ставка банка
даже при 10% годовых, то это уже 200 миллиардов долларов в год. Если это распределить даже на 40 миллионов граждан то получится, что каждому по 5000 долларов. Сегодня это 100 000 гривен или полное государственное обеспечение. А именно: коммунальные платы – 15 000 грн.; бесплатное образование (дошкольное, школьное и прочее) – 15 000 грн.; бесплатная охрана здоровья – 15 000 грн.; социальное обеспечение (питание, одежда, жилье) – 48 000 грн. (по 4000 грн. в месяц); общественный транспорт – 7 000 грн. (по 583 грн. в мес.).
Все остальные потребности при большом желании Вы можете заработать. А те кто не может или не хочет много трудиться может жить даже при такой возможности.
Как должно быть оформлено национальное богатство?

Реестром национального богатства и его собственников – граждан Украины. Этого не было сделано и поэтому государство, может быть, и не знает сколько еще национального богатства у нас имеется, так как госимущество было и осталось закреплено за министерствами и ведомствами.

Кто должен управлять национальным богатством?

Общегосударственным имуществом — Фонд национального богатства путем передачи в доверительное управление на взаимовыгодных условиях и без права отчуждения – только пользование.

Коммунальным имуществом и землей — территориальные громады.
Как получилось, что Украина, входящая в 10-ку мировых экономик оказалась в состоянии банкрота?

После обретения независимости в 1991 году в Украине не произошла полная смена системы управления государством.

Сменили вывески, и осталась советская административно-командная система, которая, не зная рыночных отношений, продолжала управлять старыми советскими методами. Однако предприимчивые дельцы воспользовались этим и путем коррупции завладели частью национального богатства и стали олигархами. Их сейчас более 150.

ХОТИТЕ ЛИ ВЫ ЛИЧНО ИМЕТЬ ТАКУЮ ВОЗМОЖНОСТЬ?

Учитывая тот факт, что в Украине созрела кризисная ситуация и необходимо ее менять на современную цивилизованную, по примеру других государств, имеющих национальное богатство, а таких еще более десятка можно насчитать, то важно изучить примеры других, а также Конституцию и законодательство, осуществить децентрализацию, дебюроктратизацию, деолигархизацию, декоммунизацию системы органов государственной власти и местного самоуправления. Необходимо само определиться, само организоваться и само управляться — оформить территориальные громады юридическими лицами публичного права и управлять непосредственно, создав (оформив правоустанавливающие документы) органы местного самоуправления и взяв под контроль работу чиновников.
НАРОД – территориальная громада – это хозяин, а чиновники – слуги народа.
Не может яйцо управлять курицей. Недопустимо когда слуги народа управляют народом как хотят.

МЫ – НАРОД УКРАИНЫ ДОЛЖНЫ СОЗДАТЬ УСЛОВИЯ, когда нарушение закона чревато потерей дохода от национального богатства, что может быть сдерживающим фактором для возможных правонарушений.

ГРОМАДА – как реальное НАРОДОВЛАСТИЕ

Начинать надо с себя. Украина возраждайся!

http://grajdanskoedeistvie.blogspot.com/    СІЧЕСЛАВ ІНФО

ІСТИНА "ЛЮДИНА ДУХУ" НАСОЛОДЖУЄТЬСЯ САМОЮ СВОБОДОЮ ЯК СТАНОМ ДУХУ

"Стратегия и тактика Национальной Революции в Украине"

     Люди объединяются в государства не для того, чтобы обеспечивать райскую жизнь кучке богемных фигляров, олигархов-грабителей и политических демагогов. Объединение народа в государство целесообразно лишь тогда, когда это объединение улучшает жизнь ПОДАВЛЯЮЩЕГО БОЛЬШИНСТВА населения, а не узкой паразитической прослойки. Человек отдает часть своих свобод, труда и средств избираемым им представителям государственной власти лишь для того, чтобы эта власть выполняла свои главные обязанности: обеспечивала, как минимум, его безопасность (физическую, экономическую, информационную и пр.) и, как максимум, способствовало улучшению его жизни. В противном случае такая власть перестает быть легитимной и должна быть изменена. Если же эта власть не допускает контроля со стороны тех, кто ее содержит на свои налоги, а тем более, если она использует для этого силовые структуры (подконтрольные суды, милицию, СБУ, армию и пр.) – то такая власть превращается во внутреннего оккупанта. По отношению же к оккупантам и лицам, с ними сотрудничающими, применимы все формы борьбы, вплоть до вооруженной, по принципу: "Если враг не сдается – его уничтожают!"

   Следует всегда помнить, что именно степень готовности народа отстаивать свои права и свободы с оружием в руках, как перед внешними, так и перед внутренними врагами - является признаком развитости и цивилизованности данного народа. И любые завывания о том, что такая борьба - это "экстремизм" и "терроризм", – не более чем лживая пропаганда оккупантов. Борец за счастье своего народа, готовый идти на смерть за его честь, свободу и процветание – не может быть ни "бандитом", ни "террористом". Бандитом и террористом, по отношению к которому должны применяться беспощадные законы войны, следует считать вора-чиновника, мошенника-политика и бандита-олигарха. А также – всех их прихвостней и наемников, продавших свой народ ради места у хозяйской кормушки.

   Борец за свободу – это тот и только тот, для кого честь и свобода являются абсолютными ценностями, а жизнь – лишь возможностью их реализации. Только до тех пор, пока он живет и действует для реализации этих ценностей в своей жизни – он является собственно ЧЕЛОВЕКОМ. Как только же эти ценности начинают отступать на второй план перед такими вещами как "семья", "благосостояние", "безопасность" или даже "жизнь" – он тут же скатывается до уровня человекообразного животного, поскольку все эти мотивы присущи именно животному миру. Именно животный миру недоступны мотивы поведения, основанные на высших понятиях, поскольку животное полностью погружено в замкнутый круг "пожрать-поспать-совокупиться".

   В отличие от человекообразного животного "человека толпы", истинный "человек духа" наслаждается САМОЙ свободой как состоянием духа, а не теми возможными материальными благами, которые эта свобода может ему дать. Именно поэтому такой человек чувствует себя одинаково комфортно и в царском дворце - и в рубище нищего, и в келье отшельника - и на поле боя. Такой человек подчиняется власти вышестоящего не потому, что боится его или хочет извлечь из этого выгоду, - а потому, что уважает этого вышестоящего за его ум, волю и навыки, и видит правильность тех указаний, которые от этого вышестоящего получает. Заставить же человека духа выполнять чьи-то приказы с помощью грубого давления просто невозможно, поскольку нельзя испугать того, кто не боится ни нищеты, ни смерти.

   На сегодняшний день можно уже с уверенностью говорить  о полном провале проекта, под названием "независимая Украина" под знаменами либерализма с легким национал-патриотическим флером.

   Чтобы утверждать так, у нас есть все основания. Они – в следующем:

   - Вооруженные силы Украины не в состоянии защитить территориальную целостность страны ввиду полной деградации: материально-технической, кадровой, идеологической и пр.;

    - У власти в Украине находятся сплоченные общими интересами олигархические группы, которые, во-первых, не являются про-украински настроенными (и даже не принадлежат в своем большинстве к украинскому этносу); во-вторых, - рассматривают Украину только как дармовую кормушку для выкачки из нее денег в зарубежные банки; в-третьих, - бо­ятся подъема национального самосознания украинской нации как черт ладана (поскольку весьма обоснованно опасаются, что в этом случае придется нести ответственность за сис­тематическое ограбление страны и народа);

   - Информационное и идеологическое пространство полностью занято не просто не-укра­инскими агентами, но – агентами, пропагандирующими идеи открыто анти-украинские;

   - Экономика Украины практически полностью контролируется прямо (через продажу ино­странным, в основном, российским, компаниям) или с помощью иностранных кредитов, в первую очередь – МВФ;

   - Огромное число жителей Украины не только не воспринимает ее независимость, но и прямо мечтает присоединения к России. Поскольку же подавляющее большинство их ло­кально сосредоточено в главных промышленных восточных и южных областях, то вполне возможен Абхазско-Южно-Осетинский сценарий, при котором Украина просто переста­нет существовать как государство на карте мира. Ввиду же того, что эта анти-украинская прослойка является значительной частью политического электората, то большинство по­литических парий Украины в той или иной степени заигрывают с ней, подпитывая ее ан­тиукраинские настроения и претензии.

   - Национально-патриотические партии и группы слабы, малочисленны и пропитаны идеями как западного либерализма, так и христианского непротивления злу насилием, за­мешанным на страхе перед репрессиями властей, вынесенном из советского прошлого. Они не имеют ни четкой поэтапной программы действий, привязанной к реальной жизни и потребностям украинского народа, ни воли к осуществлению таких действий. Они не­ профессиональны ни в сфере политики, ни в сфере экономики, ни в сфере идеологии, ввиду чего слепо копируют западные модели деятельности подобных партий. Кроме того, они практически не имеют доступа к таким основным средствам массовой информации, как телевидение и радио.

   Можно ли ожидать, что подобная ситуация "рассосется", "время все вылечит" и Ук­раина станет более-менее реально независимой, а уровень жизни основной массы ее граж­дан поднимется?

   Думаю, что считать так может только полный фантазер, начисто оторванный от реалий жизни.

     Хозяйственный коллапс

   За все время независимости Украины практически не производилось серьезных капвло­жений в обновление морально устаревшего и изношенного до аварийного уровня основных бюджето-образующих предприятий. Более того, почти все средства, которые получались в качестве прибыли от реализации продукции этих предприятий не только не вкладывались в реальное хозяйство Украины, а просто вывозились за рубеж или трати­лись на второстепенные программы (типа проведения парадов, фестивалей или покупки иностранных футболистов). В результате, даже при тотальном изменении политики вла­стей в этой сфере, с огромным трудом (да и то – не с гарантированным успехом) воз­можно обновить основные фонды этих предприятий. Однако, поскольку даже проблеска подобных изменений не наблюдается, нас ГАРАНТИРОВАННО ждет коллапс экономики в ближайшие десятилетия, если не годы.              

   Учитывая же, вся инфраструктура жизнеобес­печения в Украине построена по советской модели, где она финансировалась из централь­ного бюджета государства, то мы станем свидетелями массовых катаклизмов в жилищно-хозяйственном комплексе: разрушение системы теплоснабжения, газо-, энерго-  и водо­снабжения, транспорта, медицины, науки, образования, разрушения систем канализации, водоочистки, мусоросбора и пр. Фактически эти процессы уже идут, но пока они не дос­тигли катастрофических масштабов - и властям, и массам на них наплевать.

    Дефолт

   Украина уже сегодня является вторым в мире должником МВФ (первый – Греция), однако она стремительно движется к первому месту. На сегодняшний день только обслуживание внешнего долга уже составляет более половины бюджета Украины и это притом, что, в отличие от западных стран с их системой частного страхования, пен­сионного обеспечения и высокими заработками, большая часть населения в той или иной степени зависит в этих вопросах от наполнения государственного бюджета. Рано или поздно, но давление на бюджет увеличивающейся расходной части и все уменьшающийся доходной - приведет к его фактическому банкротству и дефолту. В реальной жизни это бу­дет означать возврат к задержкам зарплат и пенсий в стиле начала 90-х годов. Что про­изойдет дальше, в то время как Украина уже не имеет того запаса экономической и хозяй­ственной прочности, который был накоплен ею за годы пребывания в СССР – трудно даже прогнозировать. Все это прекрасно понимают олигархические группировки, нахо­дящиеся фактически у власти, - именно поэтому они с все возрастающей стремительно­стью переводят свои миллиарды в оффшоры и распродают акции своих предприятий. Поднять же экономику Украины после уже свершившегося коллапса будет практически невозможно, поскольку большая часть ее предприятий строилась за счет средств огром­ного совокупного бюджета СССР. Таким образом, если не предпринять действительно ра­дикальных шагов к изменению САМИХ ОСНОВ управления хозяйством Украины (что практически невозможно мирным путем), то мы в самом ближайшем времени если и бу­дем иметь Украину, то только в виде ее албанского аналога (да и то вряд ли – климат на Украине посуровее будет). 

   Скорей же всего, Украина просто распадется на несколько не­зависимых регионов, которые будут поделены между Россией, Польшей, Румынией, Венгрией и, возможно, Турцией. Причем все это с большой вероятностью будет происходить на фоне взаимной се­паратистской резни по Приднестровскому, Абхазскому и Южно-Осетинскому  сценарию.

     Разрушение национального самосознания

   Один из мифов, в который верила наша национал-либеральная интеллигенция и в кото­рый они регулярно пытались нести в массы является миф о перманентном поголовном патриотизме украинского населения только потому, что оно живет на территории Ук­раины или разговаривает на украинском языке. Этот миф был выгоден и самой этой ли­беральной интеллигенции: прикрываясь национал-патриотическими лозунгами и украин­ским языком они могли спокойно разрушать Украину, продавая ее и России, и Западу. Причем этот миф работает до сих пор: т.н. "помаранчевая революция" возглавлялась людьми, свободно владеющими украинским языком и всячески демонстрирующим свою "шароварную" украинскость – и при этом все тут же забыли, что эти люди являются вы­ходцами из тех самых олигархических структур, для которых Украина является не более чем дойной коровой, а народ – тупым послушным быдлом. Достаточно политику объявить себя "патриотом Украины" на хорошем украинском языке – и наши патриотически на­строенные граждане начинают пускать слезы умиления, при этом абсолютно не анализи­руя ни программу этого политика, ни сферу его интересов, ни его деяния. В действитель­ности же все эти черновилы, лукьяненки и ющенки всю свою жизнь посвятили или укре­плению советского строя под лозунгами "социализм с человеческим лицом" или – край­нему прозападному либерализму, давно отвергнутому самим Западом именно из-за своей тотальной деструктивности. Эти политические типажи не просто дискредитируют идеи украинской независимости, но и прямо всаживают ей нож в спину, отдавая открытым вра­гам Украины ее ядерный щит, поддерживая западные военные авантюры в мире, отстаи­вая интересы иностранного капитала и открыто борясь с идеями украинского национа­лизма как "фашистскими" и "недемократическими". Именно их усилиями была дискреди­тирована сама идея украинской независимости.

   Вторым фронтом разрушения национального самосознания выступают открыто антиукра­инские силы, в руках которых, фактически, и находятся все рычаги влияния в Украине. Эти силы делятся на несколько групп, очень часто находящихся в прямом сотрудничестве друг с другом.

Первая группа – это имперский шовинистический московский политикум и олигархия, которые всячески стремятся вернуть свое влияние на постсоветском пространстве. Это им нужно совершенно не для того, чтобы каким-либо образом улучшить жизнь своего народа или поднять экономику своей страны, а для увеличения потока выкачиваемого на Запад капитала. Украинская независимость с ее политико-олигархическими группами является для российских олигархов серьезной помехой и статьей убытков. Кроме того, они боятся, что территория Украины попадет под прямую зависимость от западных стран (как это об­стоит в странах бывшего Варшавского договора) и они потеряют все рычаги влияния на Украине. Отсюда и постоянные завывания по поводу теоретического присоединения Ук­раины к НАТО (в действительности НАТО Украина совершенно не нужна, разве что для баз, без предоставления права вхождения в этот блок, как это и сделано, например, в Средней Азии).

   Вторая группа, враждебная самой идее сильной и независимой Украины, - это запад­ные страны так называемого "золотого миллиарда". Их наиглавнейшая задача не допус­тить появления на международной арене нового сильного игрока (да еще и с ядерным оружием, которое Украина все еще в состоянии воссоздать – что в этом случае делает не­возможным по отношению к ней югославского или иракского сценария). Эта линия по­ведения Запада не является эксклюзивной только лишь для Украины: различные сценарии подавления экономик "не-западных" стран – старая тактика бывших колониальных стран Европы и США. Поскольку в этом вопросе интересы Запада и России полностью согла­суются, то они часто действуют при взаимной поддержке, когда речь идет о подавлении национального самосознания в Украине. Разница в их тактике заключается лишь в том, что каждый действует исходя из своих ресурсов: Запад – с помощью ростовщичества МВФ, Россия – с помощью газового вентиля. И при этом обе эти силы ведут постоянную психологическую войну против всего украинского с помощью практически полного кон­троля над "украинскими" СМИ.

   Третья, весьма специфическая антиукраински настроенная группа – это международное и, в первую очередь – украинское, иудейство. Причем, если российскую или западную враждебность по отношению к независимости Украины имеет под собой рациональные корни, то ненависть иудеев к украинцам – это глубоко впитанная религиозно-расистская ненависть как к украинскому народу, который неоднократно в прошлом поднимался на борьбу с иудейским ростовщичеством, так и к украинской христианской культуре, глу­боко ненавистной иудеям. Кроме того, контроль над украинской экономикой и политикой (а большинство наших олигархов и высших управленцев или открытые иудеи, или – их верные марионетки) – дает иудейскому государству Израилю хороший доход и доступ к необходимым финансовым и материальным ресурсам, которые широком потоком поли­лись в этот оплот иудаизма с момента распада СССР.

   Все эти силы, если абстрагироваться от частных моментов, разрушают ядро украин­ского национального самосознания следующими методами:

- Создание мифа о том, что на Западе нас ждут, причем ждут в качестве равноправных партнеров. В действительности же Западу Украина нужна лишь для обслуживания "трубы" и как источник ресурсов. Дешевой рабочей силой Запад обеспечен на столе­тие вперед: Западная Европа за счет "братьев меньших" из стран бывшего Варшавского договора (Польши, Венгрии, Румынии и пр.), а США – за счет стран Латинской Америки и Азии. Причем Западу не нужны высококвалифицированные рабочие для высокотехно­логичных производств – таковых хватает. Нужны "негры на плантации": чернорабочие, подсобники, уборщики и т.п. Этот миф "равноправия" поддерживается как самим Западом, так и нашими прозападными национал-либералами.

- Пропаганда российского великодержавного мифа о "единстве восточно-славянских народов", который, после вхождения славянских Польши, Чехии, Словакии и Болгарии в Евросоюз и НАТО редуцировался до "единства трех народов – России, Беларуси и Ук­раины", с управляющим и идеологическим центром, естественно, в Москве. Этот миф на­гнетается в Украине всеми подвластными Москве средствами: через подконтрольные СМИ, Московский Патриархат, пророссийские партии и организации, с помощью россий­ских финансовых групп, политиков, деятелей культуры, поп-звезд и агентов влияния на Западе. Этот миф плотно опирается на "общее советское и историческое прошлое" и на ностальгию по советскому прошлому у довольно большой прослойки населения.

- Пропаганда через массовую культуру и СМИ западных моделей поведения и стерео­типов, разрушительных для украинской культуры и национального самосознания. Прежде всего – прославление криминала, принципа взаимной конкуренции и враждебности, этни­ческого противостояния, одобряемости асоциальных форм поведения. Жесткое смещение сферы ценностей из сферы духовного и физического совершенствования, патриотизма и самопожертвования, присущие украинской культуре – в сферу тотальной деградации и животного гедонизма.

- Отвлечение внимания масс от реальных национальных проблем на проблемы искусственно созданные, второстепенные и ложные, такие как "глобальное потепление", "свиной грипп", "исламский терроризм" или "вступление в Евросоюз".

- Направление внимания на "славное прошлое", "преданья старины глубокой", на этнографию, на шароварничество, а не на созидание славного настоящего и будущего. При внешней благообразности устремленности вектора внимания национально-сознательной части населения на деяния предков, такой подход ведет к политическому аутизму, погружению в грезы, отрыву от реальности и, в конечном итоге, - выпадению из активного процесса борьбы за возрождение Украины здесь и сейчас. Весьма показательным является тот факт, что даже в националистической среде за последние 20 лет практически не создано современного патриотического песенного фольклора (рок-стилизации не в счет – они только опошляют саму идею). В то время, как во времена деятельности УПА не только были созданы десятки патриотических повстанческих песен, но и велась целенаправленная работа в этом направлении.

Все эти методы антиукраинской пропаганды нацелены, во-первых, на представление украинской независимости в негативном свете, и, во-вторых, - психологическое утомление масс, введение их в апатию и депрессию через разрушение жизненных ориентиров.

Следует четко осознать, что против Украины и ее народа ведется агрессивная психологическая война с целью уничтожения самой украинской нации и для того чтобы противостоять всей этой отлично работающей, грамотно спланированной и смазанной миллиардами долларов машине, мы должны противопоставить нечто гораздо более сильное по психологическому воздействию на чувства масс. Причем это воздействие должно быть диаметрально противоположным по задачам, которые ставят перед собою враги Украины.

Игорь Слобожанин

РЕАЛЬНІ ПОРАДИ ВІД "ЗАГИБЛЕГО ЛІСНИКА"

Деякі поради щодо організації акцій протестів

   Спостерігаючи за "танцями на граблях", котрі наші законослухняні опозиціонери раз за разом виконують на різних "майданах" вирішив написати коротку інструкцію для тих українських патріотів, які збираються РЕАЛЬНО боротися з кримінально-олігархічною диктатурою в Україні, а не лише імітувати ту боротьбу за завданням правлячого режиму. Тим більш, що мене, як людину, яка професійно вивчала методи спецслужб на придушення таких акцій, просто дратує непрофесіоналізм організаторів тих "майданів" і постійне "підставляння" беззахисних людей, що їм довірились.

   ЗАВЖДИ ВИХОДЬТЕ З МОЖЛИВОСТІ СИЛОВОГО ПРОТИСТОЯННЯ!  

   Ще за правління Януковича режимом була відпрацьована тактика нападу на такі акції т.з. "тітушок", тобто кримінальних спотсменів-рукопашників, охоронців приватних охоронних фірм та перевдягнутих мусорів. При цьому офіційні структури режиму вдавали, що вони до цих нападів не мають жодного відношення, хоча, насправді, завжди їх підстраховували навіть автоматниками. Як такому протидіяти? Тут є декілька складових, котрі невід'ємні одна від одної:

А) Попередження влади про жорстку протидію у разі нападу

Тут все ясно без коментарів.

Б) Організація штабу

Армія відрізняється від озброєного натовпу саме дисципліною та чітким керівництвом. Тому повинні бути назначений командир з досвідом, що й буде координувати всі силові дії. Ця людина - не оратор чи агітатор, його єдина функція - командування бійцями та забезпечення безпеки акції. Він повинен бути представлений всім бійцям, щоб всі бійці знали в обличчя (або, якщо бійці та командир використовують балаклави - на одязі чи нарукавних пов'язках усіх повинні бути номера). Накази командира на час акції повинні виконуватися чітко і беззаперечно. Ті, хто відмовляється від їх виконання - вилучаються з акції. Це також повинно бути доведено до всіх бійців.

В) Силова охорона акції 

Така охорона складається з людей, що вміють та ГОТОВІ жорстко протистояти такому нападу. Що мається на увазі "жорстко"? Аж ніяк не звичайний мордобій, який саме й потрібен нападникам. Під жорстким протистоянням я маю на увазі такий спротив провокаторам, який несе пряму загрозу їх здоров'ю та життю. Як то організувати в умовах "мирної акції"? Дуже просто: вила, заточені штикові лопати та сокири. Також дуже добре мати легальні димові шашки. Все це - не є офіційно холодною зброєю і може бути легко завезено на акцію. При цьому, цей реманент є надефективною зброю проти неозброєного ворога, незалежно тітушня то чи різні "беркути". Все що треба - це навчитися битися нею в групі та поодинці за тактикою війн часів холодної зброї. Крім того, треба бути готовим до того, що за тітушнею в бій підуть вже й оснащені мусора. Для цього треба мати на готові "коктейлі" і негайно їх використовувати с переходом в атаку, не лякаючись відправляти мусорву у "країни вічної охоти". Само-собою, що така організація захисту акцій буде відома "органам" (сексотів ще ніхто не відміняв). Але саме ця готовність протестантів до переведення протистояння у "гарячу фазу" й зупиняє, як правило, режим від використання силового сценарію, особливо - після "вогняного Майдану" (що ми й бачимо, коли акції проводяться за участю бійців Добровольчого Українського Корпусу, котрі готові й вміють і воювати і вбивати, а головне - не "лягли" під режим). У разі спроб блокування руху протестантів ворогом - попереду зразу ж шикується лава з озброєних "реманентом" бійців, котрі, у разі нерозблокування шляху, йдуть на прорив. Ніякої штурхонини на зразок сутичок "ультрас"! - тільки організовані і жорсткі дії: режим повинен розуміти, що або акція буде мирною, або - ДУЖЕ немирною, з переростанням в повстання. Це дуже охолоджує гар'чі голови з того боку і бажання "пограти м'язами".

Г) Організцація розвідки 

Керівники акції повинні постійно знати, що діється навкруги акції: тобто, знати про наявність та активність мусорви і ворожих елементів. Для цього бажано використовувати незасвічені номери та телефони, бо інакше ворог легко може блокувати зв'язок та випереджати дії протестантів. Само-собою, що ті розвідники повинні бути як можливо менш помітні.

Д) Організація внутрішнього контролю

Для запобігання проникнення до лав учасників акції провокаторів, п'яних, психічно хворих та інших деструктивних осіб. Для цього серед учасників акції рівномірно розподіляються бійці, які скритно стежать за порядком і, у разі потреби, або звертаються до охорони акції, або, якщо треба діяти негайно, попереджають будь-яку небезпеку власними силами.

Е) Резервні бойові групи

Групи бійців, котрі повинні бути розсерджені по місту і, у разі розвитку силового сценарію, або наносити відволікаючи удари ("коктейлі" по закладам МВС, патрулям та т.п., аж до збройних ударів, залежно від градусу протистояння), або - удари в тил нападникам у разі розгортання серйозного протистояння.

Треба мати на увазі, що до силового протистояння повинні бути готові не тільки бійці, а й політичне керівництво тієї організації, що ту акцію проводить. В противному випадку, коли політичні керівники починають волати "міліція з народом!" - бійці повинні просто організовано покинути цю акцію, бо їм нема що там робити, а от те, що керівники тієї акції їх "підставлять" - є дуже велика, таких випадків - море.

Зараз ми знаходимось не в той час і не в тому місці, щоб гратися в "толерантність і законослухняність": правлячий кримінально-олігархічний режим, котрий повністю контролює всі силові та судові органи, СМІ та політичні партії, готов до будь-яких репресій та провокацій. Не розуміти того - то значить зрадити довіру людей і марно ризикувати їх волею, здоров'ям та життям. В революції - не грають!

ПОРАДИ ЛІСНИКА

СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!

ДОБРЕ КОЛИ СЛОВА І ДІЯ НЕ РОЗХОДЯТЬСЯ З ДІЛОМ

«Громадянська Дія» звертається до прокуратури (скарги на дії посадових осіб)

     Сьогодні, громадська організація «Громадянська Дія» звертається до місцевої прокуратури міста Дніпра зі скаргами на дії посадових осіб Бабушкінського та Кіровського районних судів міста Дніпропетровська, а також посадових осіб Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпрообленерго».

   Відповідно до статті 3. закону України «Про доступ до публічної інформації» право на доступ до публічної інформації гарантується обов’язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію максимальним спрощенням процедури через подання запиту та отримання відповідної інформації. Доступ до публічної інформації відповідно до Закону здійснюється на принципах прозорості та відкритості діяльності суб’єктів владних повноважень, вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була видана або оприлюднена відповідно до Закону.

    Відповідно до пункту 5., статті 121. Конституції України Прокуратура України становить єдину систему, на яку покладається нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.

    Згідно пункту 2., статті 3. Закону України «Про прокуратуру», діяльність прокуратури ґрунтується на засадах законності, справедливості, неупередженості та об’єктивності.

     Публікуємо «шаблон» скарги та «шаблон» інформаційного запиту:

                                                  Дніпропетровська місцева прокуратура

                                                             49000, Дніпропетровська обл.., м. Дніпро,

                                                          вул.. Січеславська Набережна, 29

                                                             Прокурору міста Дніпро

                                                      

                                                             Голови ДМГО «Громадянська дія»

                                                              Скоблікова Дмитра Володимировича

СКАРГА

на неправомірну бездіяльність посадових осіб

Кіровського районного суду міста Дніпропетровська

     06.07.2016 року я направив запит про надання публічної інформації, за Законом України «Про доступ до публічної інформації», до Кіровського районного суду міста Дніпропетровська (копія запиту про надання публічної інформації за Законом України «Про доступ до публічної інформації» до Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 06.07.2016 року № 16., додається).

     Станом, на момент подання даної скарги до прокуратури, я й досі не отримав жодної відповіді на свій інформаційний запит, хоча визначені для цього чинним законодавством України терміни, вже минули.

      Відсутність будь-якого реагування посадових осіб Кіровського районного суду міста Дніпропетровська на моє звернення, я розцінюю, як порушення ст.40 Конституції України, ст.19 Закону України «Про звернення громадян», та ст.33 Закону України «Про інформацію».

     Виходячи з позиції та поведінки посадовців Кіровського районного суду міста Дніпропетровська, в мене є підстави стверджувати, що даними посадовими особами здійснюється відверте ігнорування моїх звернень, що призводить до порушення моїх законних, конституційних прав (в т.ч. права на справедливе отримання відповіді на мій запит про надання публічної інформації за Законом України «Про доступ до публічної інформації» до Кіровського районного суду міста Дніпропетровська).

     Відповідно до статті 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

     Відповідно до ст. 19 Закону України «Про звернення громадян», органи державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

     Керуючись пунктом „г” ч.1 ст.5 Закону України „Про боротьбу з корупцією”, (спеціальні обмеження щодо державних службовців) державний службовець або інша особа, уповноважена на виконання функцій держави, не має права відмовляти фізичним та юридичним особам в інформації, надання якої передбачено правовими актами, умисно затримувати її, надавати недостовірну чи неповну інформацію.

     Керуючись статтею 29 Закону України «Про звернення громадян», нагляд за дотриманням законодавства про звернення громадян здійснюється Генеральним прокурором України та підпорядкованими йому прокурорами. Відповідно до наданих їм чинним законодавством повноважень вони вживають заходів до поновлення порушених прав, захисту законних інтересів громадян, притягнення порушників до відповідальності.

     Керуючись ст. 40 Конституції України, ст. 19, 29 Закону України «Про звернення громадян», 

ПРОШУ:

 1.  На підставі даного звернення (скарги) провести відповідну прокурорську перевірку за зазначеним фактом порушення чинного законодавства України, вжити заходів прокурорського реагування і притягнути винних у порушенні чинного законодавства до відповідальності;

 2.  За результатами перевірки по факту моєї скарги повідомити мене письмово у встановлений законом термін.

 Додаток:                                                                              Кіровський районний суд  м. Дніпропетровська

                                                                                                        пр-т Пушкіна, 29,

                                                                                           місто Дніпропетровськ,

                                                                          Дніпропетровська область, 49101

                                                                                          Голова ДМГО Скобліков

                                                                                         Дмитро Володимирович

1. Копія інформаційного запиту до Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 06.07.2016 № 16. – на 3 (трьох) арк..

      З повагою,                                                                                              Скобліков Д.В.

                                    

Запит

про надання публічної інформації за Законом України

"Про доступ до публічної інформації"

   Згідно стаття 19. Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

   Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

    Відповідно до статті 1., Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 07.07.2010, судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними згідно із законом. Судову владу реалізовують професійні судді та, у визначених законом випадках, народні засідателі і присяжні шляхом здійснення правосуддя в рамках відповідних судових процедур. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

   Суди загальної юрисдикції утворюють єдину систему. Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається (ст..3).

   Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається. Особи, які привласнили функції суду, несуть відповідальність, установлену законом (ст..5).

   Учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, а також на перегляд справи Верховним Судом України (ст..14).

   Система судів загальної юрисдикції відповідно до Конституції України будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності (ст..17).

   Суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення (ст..18).

   Суди загальної юрисдикції утворюються, у тому числі шляхом реорганізації, та ліквідовуються Президентом України на підставі пропозиції Державної судової адміністрації України. Місцезнаходження, територіальна юрисдикція і статус суду визначаються з урахуванням принципів територіальності, спеціалізації та інстанційності. Підставами для утворення чи ліквідації суду є зміна визначеної цим Законом системи судів, потреба поліпшити доступність правосуддя, необхідність оптимізації видатків державного бюджету або зміна адміністративно-територіального устрою. Утворення суду може відбуватися шляхом створення нового суду або реорганізації (злиття, поділу) судів (ст..19).

   Місцевими загальними судами є районні, міжрайонні, районні у містах, міські та міськрайонні суди (ст..21).

   Відповідно до статті 140. Конституції України (Закон від 28.06.1996 № 254к/96-ВР) місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

   Згідно положень статті 1. Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (Закон від 21.05.1997 № 280/97-ВР) територіальна громада - жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр. Адміністративно-територіальна одиниця - область, район, місто, район у місті, селище, село.

   Відповідно до статті 133. Конституції України систему адміністративно-територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села.

   Згідно статті 125. Основного закону України система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності і спеціалізації. Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України.

   Судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону (ст..129).

   Повертаючись до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» переконуємось у тому, що суд як державний орган має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

   Відповідно до статті 87. Цивільного кодексу України (Закон, Кодекс  від 16.01.2003 № 435-IV) юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

   Враховуючи вищезазначене, керуючись  ст. 7, 8, 140-143 Конституції України, ст.2 та ст.316-318  Цивільного кодексу України та ст. 3, 4, 5, 19, 20 Законом України  "Про доступ до публічної інформації",  ст. 5, 9, 28, 29, 32, 33 Закону України  “Про інформацію”, з метою особистого ознайомлення та подальшого використання даної інформації в суді,

Прошу:

1.    У визначений законом термін надати вичерпну публічну інформацію – копію Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи з назвою «Кіровський районний суд міста Дніпропетровська»;

2.  У визначений законом термін надати вичерпну публічну інформацію – відомості (виписку) з Єдиного державного реєстру про юридичну особу з назвою «Кіровський районний суд міста Дніпропетровська»;

3.    У визначений законом термін надати вичерпну публічну інформацію – зразок копії відбитку гербової печатки із найменуванням Кіровського районного суду міста Дніпропетровська;

4.    У визначений законом термін надати вичерпну публічну інформацію – відомості про дату утворення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська;

5.  У визначений законом термін надати вичерпну публічну інформацію – відомості про дату реорганізації Кіровського районного суду міста Дніпропетровська (зазначити у зв’язку із чим був реорганізований);

6.    Відповідь надіслати у письмовому і електронному вигляді на вищезазначену поштову адресу та електронну адресу: zakondie@ukr.net 

      Зміст відповіді на запит, публікуватиметься на сайті «Громадянська дія»http://grajdanskoedeistvie.blogspot.com та «БАГНЕТ НАЦІЇ»:http://bagnetnacii.blogspot.com

         З повагою,                                                                             Скобліков  Д. В.

ДМГО  «ГРОМАДЯНСЬКА ДІЯ» http://grajdanskoedeistvie.blogspot.com/

САЙТ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ ДНІПРА: СІЧЕСЛАВ ІНФО

ВСЯ ВЛАДА ГРОМАДАМ!

МЕТА – ЄДНАЄ! ЦІЛЬ, ДОДАЄ НАСНАГИ! НІЧОГО ЩЕ НЕ ВТРАЧЕНО!

Слава Україні! Слава Нації!