КАК БЫТЬ НАСТОЯЩЕМУ ГРАЖДАНИНУ?

Что сегодня делать людям, гражданам Украины?

Нам нужно готовиться к новой жизни. В которой мы — люди, граждане Украины — должны вспомнить то, что умели хорошо делать наши предки, и начать жить            по-совести и управлять собой.

Правильным вопросом для нас будет:

Что мы все вместе можем сделать для того, чтобы Украина стала процветающей страной?

Самоорганизация и самоуправление должны стать потребностью, где наряду с полной свободой каждого и всех лежит высокая ответственность и обязательства каждого перед всеми.

Самоорганизация и самоуправление

Начать надо с того, что сказать правду о том, что нас последнее время нагло обманывали. Что мнимая свобода выбора начиналась перед очередными выборами и заканчивалась в день выборов. Что мы, граждане Украины почему-то стали «фізичними особами», а значит потеряли то, что принадлежит нам — имущество нашего государства, а заодно и власть, которая также принадлежит нам — гражданам Украины, как это определено основным законом Украины — Конституцией.

Вот что нужно говорить сегодня людям, гражданам Украины. А заодно рассказывать, как вернуть Конституционно, в правовом поле законному хозяину — народу Украины — законное право управлять собой и государством. Вот с этого момента и нужно говорить как это делать.

Как именно самоорганизоваться?

Для начала надо проснуться от длительной, бездеятельной спячки, самоорганизоваться, объединиться, оформиться как субъект и владелец имущества – Территориальная громада.

Далее заявить об этом публично и воспользоваться своим правом управлять собой и государством непосредственно, согласно действующему законодательству: Конституция Украины, Закон о местном самоуправлении, Закон об органах самоорганизации населения.

И дай Бог нам всем разумения и понимания, а ещё и желания понять и принять, ибо всё лучшее — враг хорошему!

А если народ не готов?

Чего греха таить: народ не готов взять на себя ответственность, а власть не хочет передавать полномочия, вот и ходим по кругу, друг друга ругая, представители власти говорят: народ ленивый, а народ отвечает: власть не даёт «порулить».

Практика показывает, что нужно применить метод подталкивания снизу и надавливания сверху, что мы и видим сегодня на улицах своих городов. Выход есть и он начинает проявляться. В последнее время всё активней заговорили о децентрализации власти, о передаче большей части полномочий на места. Но есть большой вопрос: почему опять полумеры? Почему не говорят кому конкретно передать эти полномочия?

А вот здесь и кроется главный ответ. Передать полномочия необходимо Территориальным громадам, о которых умалчивают «идеологи» децентрализации. Вот этот пробел необходимо срочно ликвидировать путём массового обучения граждан.

Обучение самоуправлению

Начать нужно, безусловно, с информации, чтобы все стали информированными. Затем повсеместно провести учёбу, где желающие получат знания о том, как самоорганизоваться  и научиться управлять собой и государством.

На этом этапе любая информация о Территориальных громадах нужна и в любой доступной форме. Главное, чтобы люди начали получать такую информацию, а дальше количество обязательно перейдёт в качество. Появятся те, активные граждане, которые захотят изменить жизнь к лучшему у себя в доме, на улице, в городе и сделают это совместно — не по принуждению, а по зову сердца и разума. Ибо придёт понимание «Кто в доме хозяин!».

Для решения этой задачи и созданы блоги: Січеслав інфо http://grajdanskoedeistvie.blogspot.com/.

Максимальный репост друзья!

КОЛОНІЯ ДЛЯ ОЛІГАРХІВ

Держава для людини

Те, що Україна, попри роки «незалежності», досі не стала дійсно незалежною, правовою, і, тім більш, соціальною державою, якою вона визначена у Конституції, навряд чи варто доводити. Поки що не стала. На жаль, це факт, який важко заперечувати.

Найяскравішою ілюстрацією цього є ті квитанції на оплату житлово-комунальних послуг, які отримує більшість родин. Не будемо розглядати економічну обґрунтованість чи справедливість усіх тарифів на житлово-комунальні послуги. Зупинимось лише на платні за комірне. Не важко вирахувати, що в середньому мешканці кожного  багатоповерхового  будинку сплачують 5-15 тис. гривень на місяць, або 60-180 тис. гривень на рік. Куди ці гроші потрапляють, як витрачаються, а головне, які послуги за них реально отримують платники – таємниця за сімома печатками.

Від підвищення розміру комірної платні стан наших багатоповерхівок чомусь не покращується . На усі звернення мешканців щодо капітального, планового чи навіть аварійного ремонту будинків, дахів, під’їздів та ліфтів – відповідь одна: НЕМАЄ КОШТІВ. Таку відповідь нам, громадянам, надає керівництво органів місцевого самоврядування, яке ми самі й обираємо.

Цією проблемою переймаються не тільки пересічні громадяни, але і найвищі посадові особи держави, які чітко вказують на коріння зла.

Витяг з щорічного послання президента до Верховної Ради України за 2012 рік:

«…ВИБУДОВАНА ЗА 20 РОКІВ СИСТЕМА САМОВРЯДУВАННЯ, РАДЯНСЬКА ЗА СВОЄЮ СУТТЮ, СТАЛА ЗНАЧНОЮ ПЕРЕШКОДОЮ ДЕМОКРАТИЧНОГО РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА ТА ДЕРЖАВИ»

Що це за перешкода та неподолане зло – система самоврядування в Україні? Спробуємо розібратись.

Необхідність змін

Зробимо сміливе припущення, що ст.5 Конституції України: « …єдиним джерелом влади в Україні є народ», це не просто декларативна заява, а законодавча норма прямої дії. Тобто, вона підтверджує дане Творцем кожній людині право влаштовувати своє життя самостійно.

Усі подальші законодавчі норми регулюють співіснування людей у соціумі та їх місце у системі координат: влада — власність. Наступними статтями Конституції визначено право власності Народу України на всі природні та майнові ресурси держави, на відміну від старої конституції УССР, яка наголошувала на праві державної власності. В подальшому тексті Конституції введені поняття адміністративно-територіальної одиниці та територіальної громади. Статті 140 – 143 наділяють територіальну громаду правом власності на природні та майнові ресурси в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці та можливістю керувати  «…безпосередньо, або через утворені ними органи місцевого самоврядування…».

Тобто, первинним суб’єктом влади та власності в Україні є відповідна територіальна громада, через яку втілюється право громадянина України на володіння 1/45 мільйонною часткою загального майна. Це та цеглинка у будівлі держави, з яких створюється вся державна споруда. На цьому етапі вже виникає певна колізія. На територіальну громаду покладена функція та надані права володіти, контролювати, утворювати, вступати в правові відносини з іншими суб’єктами права, тощо… Тобто, територіальна громада має всі формальні ознаки юридичної особи публічного права.

Але в законодавстві України щодо місцевого самоврядування та органів самоорганізації населення вище означені положення Конституції розвитку не отримали — статус, принципи організації та функціонування територіальної громади не визначені. Окрім того, Законодавець вводить додаткову владну інституцію – районні та обласні державні адміністрації, як місцеві органи виконавчої влади, підпорядковані Президенту та Кабміну, з подвійною підзвітністю та не чітко визначеними повноваженнями та сферою відповідальності.

Ця невизначеність та двозначність побудови системи місцевої і, як наслідок, державної влади, закладає протистояння та «перетягування» владних повноважень між держадміністраціями та органами місцевого самоврядування.  Це дає привід політикам, можновладцям, деякім  міськім  головам та навіть головам державних адміністрацій в офіційних  документах та публічних виступах постійно посилатися на громаду, діяти від її імені та «на благо», маючи під цім терміном дещо аморфне та невизначене. На наш погляд, неповна визначеність Конституцією та законами України статусу територіальної  громади як суб’єкта  публічного права перешкоджає розбудові в Україні ефективної системи реального народовладдя.

Висновки

1.    Самоврядування не може бути суто місцевим. Воно або є, як суцільно державне, первинне по відношенню до усієї системи владного устрою, або його немає.

2.    В Україні на поточний час самоврядування не існує. Точніше, діюча система влади не відповідає нормам Конституції України, статтям 5,13,140-143.

3.    Не можуть вважатися Громадянами, тобто господарями, власниками своєї країни, люди, які мешкають у занедбаних будинках, напівживих селах та містах, з розбитими шляхами та понівеченою інфраструктурою, які сплачують комунальні платежі та численні податки, попри те, що  практично не отримують за них ніяких послуг, та й не вимагають їх.

Шлях до нової системи

Найпершим та найважливішим завданням є  широка просвітницька, роз’яснювальна та агітаційна робота з усіма верствами населення.

Як сформувати територіальну громаду у містах, районах міст, крупних сіл та селищ

У кожній багатоповерхівці, на кожній сільській  вулиці, у мікрорайоні міста повинен з’явитися громадський актив, який буде наполегливо працювати з місцевими мешканцями, своїми сусідами, на викорінювання горезвісного українського стереотипу «моя хата з краю». Бо реалії сьогодення такі, що незабаром може не залишитись ані хати, ані краю.

Головним завданням громадського активу є ініціювання проведення загальних зборів (конференцій) жителів відповідних адміністративно-територіальних одиниц з метою створення Органу Самоорганізації Населення (ОСН) як первинної ланки територіальної громади.  Хоча Законодавством України механізм організації територіальної громади не прописаний, бо відсутній закон про самоорганізацію громадян, на початковому етапі доцільно скористатися нормами, які передбачені Законом України «Про органи самоорганізації населення».

Строго дотримуючись вимог цього Закону (для запобігання відмови у реєстрації) започаткувати, та, в установленому Законом порядку, зареєструвати ОСН як юридичну особу, чи легалізувати через письмове повідомлення.

Наступні  кроки: об’єднання ОСНів у мікрорайоні комітети в межах адміністративно-територіальної одиниці, організація та легалізація територіальної громади як суб’єкта публічного права шляхом проведення конференцій представниками, обраними відповідними громадами.

Формування територіальної громади села або селища

Для села та невеликого селища здійснити цей правовий акт можливо на загальних зборах, чи конференції за умови присутності простої більшості (50%+1) від загальної кількості членів територіальної громади.

Саме після цього починається справжнє докорінне перезавантаження системи державної влади та країни в цілому.

Фактори гальмування

Гальмівними факторами на цьому шляху виступають:

·        байдужість громадян, їх низка громадська активність, тотальна зневіра;

·        небажання правлячих еліт звернути увагу на невідповідність сталої владної системи нормам діючої Конституції та привести їх у відповідність;

·        так званий «синдром Гондурасу», коли усі ЗМІ, підконтрольні олігархічним кланам, насаджують у свідомості людей  під виглядом головних та найважливіших тем та новин речі, другорядні та малозначимі для життя пересічної людини. Тим самим вони відволікають громадян від усвідомлення власних проблем та пошуку шляхів їх вирішення.

Фактори пришвидшення

·        кропітка наполеглива робота справжніх українських патриотів, моральних авторитетів, громадських діячів та просто небайдужих до своєї долі та долі країни людей, на поширення та застосування цих знань громадянами ;

·        тиск з боку європейських інституцій на діючу владу України аби спонукати владу реформувати систему місцевого самоврядування та привести її у відповідність до європейських стандартів;

·        найпотужнішим, як це не прикро, стимулом для об’єднання людей для захисту своїх інтересів є «фактор біди». Під впливом загрози військового, техногенного, екологічного лиха (дикунська розробка покладів природних ресурсів, самовільна побудова звалищ сміття, шкідливих виробництв, знищення історичних пам’яток та зелених зон, тощо) та кричущого беззаконня з боку влади та її представників, мешканці, після емоційного вибуху, приходять до усвідомлення необхідності системного відстоювання своїх прав, та починають втілювати в життя шевченківське: «у своїй хаті своя правда й воля».

Найскладнішим завданням на шляху розбудови справжнього народовладдя в Україні є необхідність залучення до цього процесу величезної кількості людей – 50 % + одна людина від загальної чисельності громадян.  Водночас ця норма, на наш погляд,  є справедливою та виправданою. Тільки воля та бажання більшості українців може побудувати країну іншої якості.

ЩО У РЕЗУЛЬТАТІ

У кожній адміністративно-територіальній одиниці повинна з’явитися територіальная громада, як суб’єкт публічного права, котра утворює виконавчий орган – юридичну особу, та отримує правові, майнові, та виборчі права у межах свого населеного пункту.

Відповідно до Конституції України територіальна громада:

·        утворює органи МС, або врятовується безпосередньо /Ст.143/;

·        набуває право власника на об’єкти власності на своїй  адміністративно — територіальній одиниці  /Ст.142 /;

·        формує склад  дільничних  та окружних  виборчих комісій, висуває  депутатів усіх рівнів та визначає механізм відкликання ;

·        розробляє та затверджує Статут територіальної громади;

·        делегує частину своїх повноважень до органу вищої адміністративно-територіальної одиниці;

·        обирає та відкликає дільничних інспекторів /шерифів/, прокурорів та суддів першої ланки.

Місцева влада стає реальним механізмом реалізації інтересів та потреб громадян. Громадяни приймають безпосередню участь у діяльності Органів Місцевого Самоврядування через Органи Самоорганізації Населення.

З’являється реальна можливість відкликання та заміни тих депутатів представницьких органів, які не виправдали довіру виборців. Суттєво зменшується можливість та бажання фальсифікувати результати волевиявлення громадян.  Бо висувати, обирати, обиратися та рахувати голоси будуть члени відповідної територіальної громади.

Адміністративний ресурс, тиск та залякування втрачають сенс та унеможливлюються. Органи влади вищого рівня будуть змушені рахуватися з інтересами громад . Силові структури набувають риси правоохоронних, стають наближеними до людей та підзвітними громаді. Система влади в Україні набуває європейських рис.

КОМУ ЦЕ НЕ ВИГІДНО

Це не вигідно бандитам при владі або в «законі», патологічним хабарникам та корупціонерам, недалекоглядним злодійкуватим підприємцям, які керуються гаслом «усе і зараз», та затятим прихильникам комуністично-ординської системи державного устрою.

КОМУ ЦЕ ВИГІДНО

Найбільшу користь від цієї реформи отримають усі громадяни України, навіть та частина байдужих, які не візьмуть участі у процесі організації ТГ. Бо вони, як мінімум, будуть отримувати якісніші комунальні послуги за меншу вартість, а потім, через деякий час, «прокинуться» в іншій Україні.

Це також вигідно у довгостроковій перспективі крупним /олігархам/ та середнім бізнесменам, які усвідомили необхідність правового закріплення та легалізації свого поки що тимчасового права власності на підприємства, землю тощо. Тимчасового, бо з’являється реальний власник – територіальна громада. Так, буде необхідно укладати інвестиційні чи приватизаційні угоди з громадою, реєструватися та платити податки за місцем знаходження, але це є єдиною реальною та законною запорукою убезпечення власності від реприватизацій, рейдерськіх захоплень, перерозподілу бізнесу та майна з приходом кожної нової владної команди. Не постраждають також ті представники місцевих органів влади, ті державні чиновники, які працюють для людей та користуються повагою та довірою місцевих громад.

Сільські, селищні, міські голови отримають підтримку та довіру громад. Діюча система самоврядування унеможливить притаманні нашому часу випадки, коли мером міста стають, зібравши голоси 10-15% виборців. У статусі голови територіальної громади вони будуть захищені від будь-якого адміністративного тиску «згори», необхідності виконання незаконних розпоряджень, дії «телефонного права», тощо. Головним замовником та арбітром їхньої діяльності стає Територіальна Громада. Цілком ймовірно, що десь це будуть ті ж самі персоналії, що і зараз.

Головний же приз від перезавантаження системи влади отримає держава Україна, у вигляді не менш ніж 50%,  великими літерами, ГРОМАДЯН своєї країни.

Пропонований шлях реформування системи самоврядування знаходиться повністю у правовому полі. Він спирається виключно на норми Конституції України, стосується кожного жителя у кожному населеному пункті.  Знаходиться поза регіональними, партійними, національними, релігійними, мовними та професійними вподобаннями та стереотипами. Та, на нашу думку, є єдиним можливим шляхом провести докорінні зміни в Україні у порівняно стислий термін, конституційним, мирним, ненасильницьким шляхом.

ВНУТРІШНІЙ ВОРОГ- НАЙБІЛЬШЕ ЗЛО ДЛЯ ДЕРЖАВИ!

Україна 2016

Про здобутки і втрати незалежної  України можна сперечатися до нескінченності. Єдине, що не викликає сумнівів, країна — це, насамперед, люди.

Люди, які здатні вчитися і працювати, виховувати дітей, робити вчинки і вірити в краще. Хто вони — прості українці, які приймають непрості рішення? Як змінювалися їх цінності, устремління і менталітет в роки незалежності? Від чого ми пішли і до чого йдемо? У що віримо, і що робить нас по-справжньому незалежними? Про це та багато іншого буде йти розмова на цьому сайті.

Якщо говорити про нинішній періоді, то його особливість — розчарування у владі, зростання цинічних настроїв у суспільстві, нереалізованість цілих поколінь, як молодих, так і більш зрілих. Між тим, розвиток громадянського суспільства в Україні йде шляхом захисту переважно приватних інтересів. Люди об’єднуються в невеликі групи, щоб вирішувати свої вузькі проблеми.

Але є ще інтереси суспільства в цілому, про які не можна забувати. І для нас вкрай важливо сьогодні нарощувати взаємодопомогу і співпрацю, так званий соціальний капітал.

Україна сьогодні

Громадянське суспільство в Україні розвивається, це закономірно. Ми пройшли стадію, коли колективізм змінився індивідуалізацією, яка доходить до крайності. І впритул наблизилися до усвідомлення, що один в полі не воїн, і щоб чогось досягти, треба об’єднуватися.

На жаль, протиріччя у нас вирішуються не шляхом реформ, а шляхом кризи і конфлікту. Ми спочатку вганяємо себе в кризу, а потім намагаємося його подолати. Тобто, громадські рухи виростають з якихось глибоких, невирішених державою проблем.

Найбільш яскравим сучасним прикладом   громадського руху є волонтерство

Можна сказати, що недосконалість існуючої системи управління стимулює зародження в Україні повноцінного громадянського суспільства — суспільства, яке  об’єднує  громадян – власників  національного багатства, що приймають у повній мірі участь в управлінні собою і державою.

Але як люди можуть об’єднатись, щоб почати безпосередньо приймати участь в процесі прийняття рішень — як на місцевому, так і на державному рівні?

Природній  формат  об’єднання на даному етапі  — це  об’єднання громадян за територіальною ознакою:

орган самоорганізації населення (ОСН) та територіальна громада.

ПРИЙШЛА ПОРА ТВОРИТИ ІСТОРІЮ!

Історія Нової України

У 1991 році люди, які проживали на території УРСР, своїм рішенням утворили нову незалежну демократичну державу — Україну.

Оскільки Ми, українці, свого часу не прийняли рішення — якою повинна стати нова держава, та не скористалися своїм правом здійснювати владу безпосередньо, цю функцію взяли на себе колишні члени комуністичної партії, яка правила в СРСР.

При цьому систему керування державою в нову Україну фактично перетягли із СРСР, хоча в Конституцію було додано фразу про можливість народу керувати країною безпосередньо.

В той же час народні представники зробили дуже велику роботу. У 1996 році була прийнята Конституція України, яка затверджує верховенство права та людини над державою. Конституція України є одним з найкращих документів демократичного світу.

Людина, Громадянин України — головна особа в прийнятті рішень

Людина та громадянин в незалежній України набули всіх можливих прав та свобод, що затвердила Конституція України.

Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави. (Ст. 3)

Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. (Ст. 5)                                                                                                               

Громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами (Ст. 38)

Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. (Ст. 21)

Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. (Ст. 22)

В той же час Конституція дозволяє будь-яким посадовим особам діяти лише в межах та в спосіб, які передбачені Конституцією та законами України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. (Ст. 19)

Початок самоврядування

З певних причін, існуюча модель керування державою через представницькі органи не виправдала себе. За 24 роки незалежності в Україні було дві спроби узурпування державної влади однією особою. Обидва рази українці заперечили такому розвитку подій.

Тому в 2015 році громадяни України започаткували процес утворення нової системи керування державою — з безпосередньою участю людей, громадян України, в процесі прийнятті рішень. На місцевому рівні це можливо через механізм територіальних громад як первинних суб’єктів місцевого самоврядування.

Першим кроком на цьому шляху стане проведення зборів з метою утворення ініціативної групи та підписаний Протокол №1 — для започаткування процесу оформлення територіальних громад, як первинного суб’єкту місцевого самоврядування.

                                                                                         НЕСТОР МИХНЕНКО

ЗАСНОВНИК ОРГАНІВ САМООРГАНІЗАЦІЇ НАСЕЛЕННЯ ЧИ...

 Нестор Махно про державу, народ і суспільство

     Махновський рух, як політичне, соціально-економічне і військове явище, зародився на етнічно та історично усталеному з прадавніх часів суспільному грунті на території теперішньої Української держави.

     Конкретно слід узяти до уваги саме явище заселення Гуляй-Поля переселенцями із Златополя (до 1787 р. - Гуляй-Поля, нині - Новомиргородського району Кіровоградської області). Назви семи околиць і центру Гуляй-Поля походять від назв Подолянської, Бочанської, Вербівської, Рябопупівської, П’ятихатської та інших сотень, які запали в моє серце з дитинства.

     Цікаво, що територіальний устрій тогочасного Гуляй-Поля носив на собі триєдине адміністративне, військове і суспільне начало у вигляді традиційної громади. В основу існування Гуляй-Поля було покладено самоуправління, як врівноважене утворення зазначених трьох начал. Воно уособлювало в собі інтереси держави, особи і громади.

     Згодом російський царизм і три російські революції 1905 і 1917 років розладнали усталений спосіб життя громадян Гуляй-Поля - як і всього українського народу. Породжені ними спорадичні процеси і протиріччя призвели до перетворення держави на сукупність інститутів гноблення народу, таких як армія, поліція, тюрми та непомірне визискування.

     У Нестора Махна цей злам соціально-економічного буття спочатку викликав стихійний протест, що вилився в теракти проти гнобителів. Надалі, особливо під час перебування в Бутирській в’язниці і ознайомлення з ученням Бакуніна, зустрічей з Кропоткіним та спілкування з їхніми послідовниками, зокрема, Аршиновим і Воліним, на зміну стихійному сприйняттю дійсності прийшло її світоглядне бачення. Саме тут, у Гуляй-Полі, після повернення Махна із в’язниці, розпочався організаційний період його діяльності. Він стає не лише свідомим прихильником анархо-комунізму, а й переводить свою діяльність у практичне русло.

Гуляй-Поле – батьківщина українського самоврядування

     На той час Гуляй-Поле являло собою унікальне місце для практичного втілення в життя ідей анархо-комунізму, в якому нахил робиться саме на самоуправлінні народу як противазі репресаліям державних інститутів.

     На рубежі XIX - XX століть Гуляй-Поле було великим промисловим і торговим містом з багатотисячним населенням, у якому мирно сусідили представники різних національностей. Своїми традиціями та історією воно славилося не лише в Олександрівському повіті, а й в усій Катеринославській губернії.

     1914 року в Гуляй-Полі нараховувалося 1410 дворів на 16150 мешканців. Було три православні церкви, синагога, п’ять земських початкових шкіл: однокласна церковно-приходська, фабрична, німецька, дві єврейські школи, також бібліотека, синематограф, театр. У Гуляй-Полі діяло понад 80 торговельно-промислових підприємств. У ливарному цеху на заводі Кернера працював мій дід по материнській лінії Трохим Литвиненко, який загинув у 1918 році біля станції “Гуляй-Поле” разом з махновським взводом у бою з білогвардійцями.

     Середовище, на яке волею долі спроектувалися прагнення та практична державницька і бойова діяльність Нестора Махна, виявилося сприятливим для втілення в життя ідей анархо-комунізму. Саме завдяки соціально-економічній і культурній самобутності, виплеканій на історичних цінностях українського населення південних окраїн України та цінностях інших етнічних груп населення, це середовище логікою історичного розвитку було підготовлене до прагматичного сприйняття лозунгів махновського руху. Про це свідчить хоча б те, що вже в період першої російської революції страйкуючі робітники заводів Кернера і Крігера зажадали поліпшення умов праці, відміни штрафів і надурочних робіт, підвищення заробітної платні, звільнення ненависних майстрів.

     Ідеї анархо-комунізму впали на благодатний грунт і підігріли традиції древньої вольності серед трудівників аграрно-індустріального півдня України. Саме на цих традиціях вольності сформувався феномен Нестора Махна, який полягає, зокрема, в гострому несприйнятті соціальної несправедливості, гніту царизму, а згодом і російської більшовицької держави. Органічне несприйняття дійсності поступово набрало свідомих, організаційно окреслених рис.

     Ще один феномен Нестора Махна полягає у надзвичайно швидкій адаптації дій до умов динамічного розвитку процесів державотворення, відстоювання інтересів людини і суспільного розвитку. Ідеали анархо-комунізму були політичною основою боротьби Нестора Махна за соціально-економічні інтереси трудящих, переважно селянства, проти Тимчасового Уряду, Центральної Ради, австро-угорсько-німецької армії, гетьманців та Директорії в 1917-1918 роках.

     Наступні феномен і трагедія Нестора Махна полягали у тому, що, як ватажок регіонального масштабу, він не зміг знайти собі справжніх союзників на всеукраїнському рівні, через що фактично з самого початку прирік свій рух на поразку. Про це публічно говорив найстарший із п’яти братів Явтух Бик, якого Нестор Махно за це власноручно застрелив на його власному подвір’ї.

     У ході історичного розвитку широка соціальна база для махновського руху була створена як на Лівобережжі, так і на Правобережжі Дніпра. Анархо-комуністичні ідеали Нестора Махна могли знайти опору не лише, скажімо, у сільських громадах та спілках металістів і деревообробників, як це було в Гуляй-Полі, а й у інших губерніях України. Та закріплення цієї бази без підтримки ідейного союзника з центру України не відбулося.

     Поза увагою більшості дослідників залишився такий феномен Нестора Махна, як динамічний перехід від суто економічних до військових методів боротьби та їхнє поєднання.

     Страйки, бойкоти, угоди робітничих осередків з підприємцями, товарообмін з російськими губерніями, створення комун і селянських спілок у Гуляй-Полі і його околицях розкривають розмаїття форм і методів господарювання і соціального партнерства. З огляду на динамічний плин подій у горнилі кровопролитної громадянської війни, ці форми і методи дали позитивний результат. Можна лише уявити, який ефект від їхнього втілення в широких масштабах міг бути досягнутий у мирних умовах. Ефект той міг бути набагато більшим, ніж досягнутий за нетривалий період сумнозвісного НЕПу.

Більшовицька державна машина та самоврядування – антиподи

     Якби не підступна політика Леніна-Ульянова щодо махновського руху, українська економіка і, перш за все, її аграрний сектор могли б швидко відродитися після громадянської війни. Але це не більше за гіпотетичне припущення, оскільки гіпертрофована державна машина та ідеї самоврядування на окремій території були органічно несумісні.

     На безперспективності прагнення перемогти багатомільйонну навалу з півночі і реалізації самоврядування за цих умов поза межами єдиної Української держави публічно наголошував Тихін Бик. Можливо, в душі Нестор Махно і відчував це, але збагнути розумом і примиритися з цим не міг. Це - ще один феномен Нестора Махна: безкінечна відданість ідеї. В душі він був бунтівником-романтиком типу Дантона, Марата і Робесп’єра. Проте він був і залишається єдиним із вождів народного руху, хто зміг реалізувати і на власні очі побачити втіленими в життя ідеї Бакуніна-Кропоткіна.

     Ось чому Нестора Махна так бентежили записки Б.Веретільника про те, що «більшовик» Тихін Бик веде таємні переговори з представниками Центральної Ради і німецького командування. Аби ж то Махно знав, що цей Веретільник через десять років розкуркулюватиме його опонента, який, звісно, ніколи не був більшовиком, він, мабуть, інакше реагував би на ці доноси.

     Та вже одна згадка про Центральний Уряд України, який, до речі, після укладення Росією Брестського миру і виведення червоних військ з України запросив уряд Німеччини допомогти в збереженні державності і порядку, оскільки власної армії не було, викликала відразу у Нестора Махна. Хоча він сам часто проголошував: “Анархия - мать порядка!”

     Ще один феномен Нестора Махна - суперечливість та імпульсивність дій, що не могло не позначитись на сприйнятті їх не лише нащадками, а й сучасниками.

     Незважаючи на бурхливу військову діяльність Нестора Махна, яка відбирала у нього левову частку часу, йому вдалося втілити і випробувати ідею місцевого самоврядування.

     Цікаво, що майже через чверть століття після поразки махновського руху справа з втіленням ідеї місцевого самоврядування одержала цікавий поворот. Відомий просвітитель того часу, вчитель і мовознавець Кость Бик, за підручником якого української мови навчались діти, по закінченні Другої світової війни, знавець Магдебурзького права недалекого історичного минулого, опрацював Концепцію незалежності міст. Він надіслав листи президенту США Трумену, Прем’єр-міністру Великобританії Уінстону Черчілю, Першому секретареві ЦК ВКП(б) Йосипу Сталіну з пропозицією провести в Гуляй-Полі Міжнародний конгрес незалежних міст. Однак цьому задумові з відомих причин не судилося збутися, а сам автор був підданий репресаліям. Проте ідеї, розроблені в Концепції, залишаються актуальними і зараз – у період здійснення адміністративної реформи в Україні.

     Поступово Нестор Махно розпочав переходити від економічних методів боротьби до політичних. Переломним кроком у застійному революційному русі влітку 1917 року була заміна Селянських Спілок Радами на місцях. Сам Нестор Махно наголошував у серпні 1917 року, що революція потрапила у зашморг державності. Слід зазначити, що це стало ключовим пунктом у ставленні Нестора Махна до тогочасних політичних партій і стимулом до активної практичної боротьби з тодішньою державою гнобительського типу.

     Зусилля Нестора Махна і його однодумців скеровуються на зміну характеру і перебігу революції. Тобто, в цей час визрівають нові підходи щодо практичної реалізації ідей анархо-комунізму, як правого крила комунізму.

Феномен Нестора Махна

     Головну опору Нестор Махно робить на захист селян, осмислення їх інтересів і посилення їхньої ролі у знищенні приватної власності на землю та проголошенні її народним надбанням. 29 серпня 1917 року на чолі з Нестором Махном було створено Комітет захисту революції. Приватну власність на землі, фабрики, заводи та інші підприємства було визнано недійсною, без будь-яких прав на існування.

     Найкраще дає зрозуміти практичну мету анархо-комуністів заклик до боротьби проти влади держави. Один з феноменів Нестора Махна полягає в тому, що він, не маючи університетської освіти, яку мали Ленін-Ульянов і деякі його соратники, зумів розгледіти й розгадати в третій російській революції те, чого дехто не може розгадати навіть на початку ХХ, найкривавішого в історії, століття. Він розгледів підступність двох партій - партії більшовиків і партії соціал-революціонерів, які використовували антидержавні за своєю суттю гасла, чужі їхнім державним ідеям.

     Ось чому слід застерегти від спрощеного тлумачення поглядів Нестора Махна, як однополярного, «кондового» «батька». За суперечливістю його поглядів і дій, маневруванням між вождями типу Леніна-Ульянова, Троцького, Свердлова, численними партіями і рухами криється вміння компромісу, відчуття гостроти і актуальності того чи іншого соціального, політичного і військового моменту. Це ще один із мало досліджених феноменів особистості Нестора Махна.

     Ще один феномен, на який досі ніхто не звернув уваги, - стиль письма, публікацій Нестора Махна - чіткий і переконливий, сповнений логіки і сарказму, зокрема до «мудрого» Леніна-Ульянова. Порівняємо із стилем останнього – пошматованим, уривчастим, дратівливим, наповненим повторами, що почасти скидається на істерію.

     Як відомо, Ленін-Ульянов паплюжив своїх опонентів і соратників, публічно і безкарно ображав їх. Згадаймо видатного лікаря і вченого Богданова, якого цей інтелігент обливав брудом у книзі «Матеріалізм і емпіріокритицизм», після чого той кинув політичну діяльність.

     Нестор Махно відстоює своє ідейне кредо і бачення держави, людини і суспільства, як оратор і публіцист, чітко і переконливо. Він наголошував, що українські селяни й робітники, особливо підневільне село, розглядали нову революційно-соціалістичну владу як владу взагалі, яку вони лише тоді відчувають, коли вона грабує їх різними податками та набирає рекрутів у солдати, або за якихось інших насильницьких дій.

     Вражає вміння Нестора Махна переходити від політичної до економічної та військової боротьби, сила його слова й переконання перед будь-якою аудиторією. Завдяки цьому перевтілення його у ватажка збройної боротьби відбулося разюче швидко. Його бачення нового суспільства, побудованого на основах самоврядування, сукупності врівноважених інститутів держави, народовладдя і суспільства, залишається актуальним і сьогодні.

                                                                Іван Бик, доктор економічних наук

КОГДА МЫ НАЧНЁМ ЖИТЬ, А НЕ СУЩЕСТВОВАТЬ?

РОЖДЁННЫЕ ПОЛЗАТЬ, ЛЕТАТЬ НЕ СМОГУТ ИЛИ…

1. В США на Аляске житель этой северной территории получает по 1 тыс. $ в месяц только от того, что в штате добывается золото!
На Аляске создан специальный нефтяной фонд, на счету которого 30 млрд. $. Из этого фонда ежегодно населению штата выдаются дивиденды.
2. В Арабских эмиратах новорожденному детство обеспечено суммой в 150 тыс. $ отчислений от продажи нефти.
3. В Кувейте каждому новорожденному государство открывает банковский счет в размере 3 тыс. $, представляет гражданам беспроцентный кредит, на сумму 220 тыс. $ для строительства жилья. Кроме того, правительство выдает ежемесячное пособие в размере 170 $ каждому несовершеннолетнему, и 300 $ выплачивается каждой домохозяйке. Образование в этой стране бесплатное!
4. В Саудовской Аравии правительство перечисляет 10 тыс. $ на счет каждого новорожденного, безвозмездно выдает 80 тыс. $ на приобретение жилья, 13 тыс. $ – каждому выпускнику ВУЗа. Медицина и образование в этой стране являются бесплатными за счет нефтяных доходов!
5. В Туркменистане электроэнергию, воду, газ и соль население получат бесплатно. К тому же бензин Аи-95 стоит целых… 16 центов за литр.
6. В Норвегии на счет каждого гражданина с самого его рождения поступают немалые суммы от продажи нефти. В стране давно законодательно введено бесплатное образование, практически бесплатная медицина, высочайший уровень социального обеспечения с доплатами, премиями, поощрениями по любому случаю. Профицит бюджета, учитывая средства нефтяного фонда, держится на уровне 10% ВВП
7. РОССИЯ САМАЯ БОГАТАЯ СТРАНА В МИРЕ! Россия владеет 40% всех природных ресурсов планеты, которые оцениваются по данным ЦЭМИ РАН в $350 трлн. или $2,5 млн. на каждого гражданина России. Вам может даже чуть останется.
8. Украина - национальное богатство в руках олигархов использующих их для собственного обогащения. Граждане поставлены на грань выживания. Во время войны правящая верхушка всячески старается изменить Конституцию, чтобы окончательно лишить народ прав и свобод, и права распоряжаться национальным богатством. 

Справжним громадянам необхідно самовизначитись та взяти на себе відповідальність за управління громадою безпосередньо.

                                                                         НЕСТОР МИХНЕНКО

ВСЁ ТАЙНОЕ, КОГДА-ТО СТАНОВИТСЯ ЯВНЫМ!

ДЛЯ ЧЕГО НУЖНО

ТАЙНОЕ ГОЛОСОВАНИЕ?

НАСТОЯЩАЯ ДЕМОКРАТИЯ должна быть без тайного голосования. 
Некоторые создают такие условия специально, чтобы люди боялись и соответственно им (людям) предоставляют, КАК БЫ, преимущественное право тайно голосовать. 
С этого и начался обман и самообман... 
Пока будет тайное голосование - будет ложь, подкуп и насилие меньшинства.... 
Но проблема с открытостью граждан остается.... недоверие, безразличие и страх уже пронзили большинство людей... все понимают, что существуют двойные стандарты... сказать и не сделать стало нормой... 
Люди уже заблудились в ценностях... 
НО всегда есть 1% людей (активных и небезразличных), которым не все равно.... этих людей нужно выявлять, знакомиться и работать с ними для достижения цели - справедливости, равноправия и непосредственной (прямой) демократии - народовластия. 
Все начинается с инициативной группы юридически «подкованных» знаниями граждан на собрании, где они приняли решение и оформили протоколом, а после этого продолжили тему, уже организуя собрание граждан по месту жительства с уведомлением всех по почте, обходом всех и сбором подписей. 
Это не легкий путь, но он дает результат и показывает пример другим. 
Все иные пути волеизъявления - выборы, референдумы, опросы, мирные собрания граждан, гражданские инициативы, общественные слушания, митинги, майданы, восстание, к сожалению стали управляемы власть имущими и являют собой «выпуском пара», и не более того. Решение после таких мероприятий – одно, ничего законно не фиксируется и конечно как следствие не выполняется. 
Перед выборами они лебезят и подкупают ... после выборов они правят народом как биомассой, планктоном и контролируют его жизнь, отнимая всякими нечестными методами деньги и имущество... 
Таким образом, меньшинство управляет абсолютным большинством...
Так почему же не сделать по аналогу и 1% граждан организовать собрания и привлечь, как минимум 30% активных людей, за которыми потом пойдут и остальные, создав таким образом, абсолютное большинство...
Таким путем можно осуществить реальные перемены...

                                                                                         НЕСТОР МИХНЕНКО