ПІСЛЯ ВОГНЯНОГО МАЙДАНУ ТА ДВОХ РОКІВ ВІЙНИ

Борці з "провокаторами" знову на сцені

   Повернувшись з ворожого тилу в Київ, прогулявся на шоу під гучною назвою "Марш Героїв".

   Хоча я й знав, що воно буде з себе уявляти такий собі рімейк всіх попередніх псевдо-націоналістичних тусовок, котрі ми регулярно спостерігаємо ще з 90-х, але все рівно було цікаво, чи хоч щось змінилось у головах наших "націонал-патріотичних лідерів" після Вогняного Майдану та двох років війни.

   Як виявилось, ні: навіть смерть беззбройних (завдяки їх таки боротьбі з "провокаторами" на Майдані) хлопців з Небесної Сотні, знищенню в котлах сотень добровольців, відкрита зрада та колаборанство їх "головнокомандувачів" і здача майже 10% українських земель окупанту - їх нічому не навчило. Зі сцени лунали ті ж самі гасла "ніяких провокацій!", "ми проти кривавих бунтів!" та "ми за мирну боротьбу!". 

   Фактично, якщо підсумувати все, про що "радикально-революційні" "провідники", "вожді" та "лідери" волали зі сцени, то випливає наступне: "Ми не проти того, щоб рікою лилась кров патріотів, головне - щоб не лилась кров "паханів" та "шісток" кримінально-олігархічного режиму". 

   Ще веселіше було чути, коли ці псевдо-революціонери з пафосом виголошували: "Ми повинні готуватися взяти всю владу в свої руки!". Панове "полупровідники"! Оскільки ви "проти кривавих бунтів", тобто - силового спротиву антиукраїнському антинародному кримінально-олігархічному режиму державних злочинців (котрих ви ж самі називаєте абракадаброю "внутрішньо-окупаційний режим"), то ви просто фізично не в змозі підготувати людей до Революції. Це все рівно, якби ви готувалися до матчу з боксу, граючись в шахи. Панове "вожді", борці-революціонери з антинародними режимами виховуються в РЕАЛЬНІЙ СИЛОВІЙ БОРОТЬБІ, а не в партійних офісах чи під час пацифічно-законослухняних "танців з ліхтариками" на майданах.

   Ваші вимахування червоно-чорними прапорами з бойовими тризубами і дефіле в камуфляжах просто смішні, коли ви волаєте "ніякої крові!". Смішні, бо будь-який СПРАВЖНІЙ український націоналіст зразу ж пригадає вам і "наша влада повинна бути страшною" Бандери, і про "тільки кров і залізо розсудить нас з ворогами" Стецька, і про "ненавистю і безоглядною боротьбою прийматимеш ворогів твоєї Нації" з Декалога ОУН. Та й будь-хто, хто хоч трохи знає історію УВО-ОУН-УПА, просто плюне вам в пику, коли почує ваше "ніякої крові!" щодо відкритих ворогів українського народу.

   Фактично, ви є зрадниками української нації і агентурою того самого "внутрішньо-окупаційного режиму", котрий завдяки вашої кропіткої праці по боротьбі з "провокаторами" (а насправді - зі справжніми патріотами-революціонерам) і панує всі роки фіктивної "незалежності" в Україні.

   Лише один раз ви не змогли втримати під контролем патріотично-революційний зрив народу - на Вогняному Майдані. Але ви швидко прийшли в себе і знову загасили революційний рух в Україні, вбивши одних (як Сашка Білого), запроторивши за ґрати інших і знищивши в "котлах" третіх.

   Саме ви, а не міфічні "антиукраїнськи сили", смачно харкнув на могили Небесної Сотні, привели до влади одного з засновників Партії Рецидивістів з усім кримінально-олігархічним кодлом. 

   Саме ви заблокували допомогу вже відмобілізованного Майдану спочатку патріотам українського Криму, а потім - Донбасу. А після того, як їх, беззбройних з вашої ласки, просто взяли в заручники, - об’явили "зрадниками".

   Саме ви спокійно спостерігали, як аваківська-порошенківська перейменована "беркутня" вбивала і кидала за ґрати найкращих синів та дочок українського народу.

   Саме ви виконували зрадницькі мінські договірняки, відводячи людей та зброю з передової та припинивши звільнення українських земель.

   І саме ви спокійно спостерігали, коли Верховна Зрада легалізовувала окупацію спочатку Криму, а потім - Донбасу.

   І не просто спостерігали, а й активно "боролися з провокаторами", називаючи такими всіх, хто закликав до справедливої кари державним зрадникам.

   Ви не покарали ЖОДНОГО з ворогів української нації, які прикрились державними посадами, депутатськими "корочками" та погонами. Жодного з тих, хто для вас уособлює владу. БО ВИ - ХОЛУЇ, ПАНОВЕ! Раби, для котрих будь-яка влада є недоторканною, хоч ви й пролізли в "народні лідери" саме на заявах про боротьбу з цією владою.

   Але ваш час вже проходить: Вогняний Майдан та війна за звільнення України від рашиських окупантів народили тисячі справжніх, а не офісно-СБУшних, націоналістів-революціонерів, котрі зметуть і вас, і ваших хазяїв-олігархів. І вам вже не допоможуть ні крики про "провокаторів", ні мантри "Путін нападе!", ні молитви на дутих "провідників" на кшталт Яроша та Білецького - ви будете знищені повстанцями за волю українського народу навіть швидше, ніж той режим, котрому ви служите: бо олігархат захищають сотні тисяч вишколених псів з СБУ, МВС та ВВшної "нацгвардії", а вас - ніхто. І ви це саме розумієте, а тому вже посилаєте на майданні сцени своїх "замів" та "речників", а не лізете на них самі, як ви робили то ще півроку тому.

   Наприкінці хочу нагадати вам, панове "полу-провідники" та "чверть-вожді": НАРОД, КОТРИЙ ВЗЯВ В РУКИ ЗБРОЮ, ВЖЕ НІКОЛИ НЕ СТАНЕ НА КОЛІНА!

СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!

 Сергій Аміров 

ПРО ЩО ГОВОРЯТЬ ЗАПОВІТИ НАШИХ ПРАЩУРІВ

Самоуправління має здійснюватись на підставі

трьох принципів, закладених у Конституції

Верховенство права над законом. Народ – є єдине джерело влади. Народ – є власник всіх ресурсів

 До прийняття рішень щодо самоуправління громади мають долучати осібі, які довели своє вміння приймати гарні рішення – тоб то саме ті, хто має сімью, дітей та житло.          Починати будувати управління громадою треба з найменшої громади - мікрогромади, що утворює гарні умови життя для себе, та розповсюджувати свій гарний досвід на решту громади населеного пункту шлягом злагоди. Це можна вирішити лише в разі прийняття одноголосного рішення сусідами, щоб не було невдоволених. Про це говорять заповіти наших пращурів, викладені в правилах копного права.

ЧАС АКТИВНИХ ДІЙ

Підвищення тарифів на послуги, розкрадання бюджету, незаконне знесення чи встановлення мафів, літні майданчики для кафе як привілей для обраних, ділянки “колишнім”регіоналам в межах міста та порожні балачки про місця під забудову чи для фермерства для учасників АТО, розподіл комунального майна між “своïми”… Спостерігаючи за цими дійствами не один львів’янин, кам’янчанин чи інший житель тисяч сіл та міст України з обуренням виступав на громадських слуханнях, які зрештою закінчувались нічим, виходив на мітинги чи на промовисті флеш-моби, які знову ж таки переважно перетворювались на шоу одного чи кількох політиків, додаючи останнім голоси на виборах, а жителям міста чи села – невдоволення власною нездатністю вирішити хоча б кілька надважливих питань.             

Зрозуміло, що у такій ситуації деякі з учасників українських Майданів зацікавились: а як місцеве самоврядування відбувається в інших державах? Пануючий там підхід: максимальне залучення члена громади у процес прийняття управлінського рішення. Це реалізується або через проведення загальних зборів громади, де рішення приймається голосуванням руками (громади-гемайнде у німецькомовних кантонах Швейцаріï, громади Бранденбурга та Шлезвіг-Гольштайна у Німеччині, невеликі мунісіпіо-громади згідно з режимом відкритоï ради в Іспаніï, пленуми та асамблеï у сьогоднішній Босніï і навіть громади – підприємства у Перу), голосування урнами (комуни Франціï), електронний референдум (Естонія). Загальні правила цієï практики прописані в Європейській хартіï місцевого самоврядування. Зокрема, визначено, що життєдіяльність територіальноï громади регулюється конституцією та статутом. Законами держави можна лише розширити повноваження територіальноï громади, зазначене у конституціï. Там же наголошено: територіальна громада може створювати адміністративні структури, які вважає за потрібне.

У 1997 році цю Хартію було ратифіковано Верховною Радою Украïни, але у сфальшованому перекладі тексту з англійськоï мови підмінено права територіальних громад правами органів місцевого самоврядування, вилучено Статут як інструмент громади. Важливо, що оригіналу самої Хартії іншими мовами, ніж англійська та французька просто не існує. Тому депутати ратифіковували саме оригінал, а не сфальшований переклад українською. Це важливо, оскільки, якщо громада позбавлена права, а її орган діє в рамках закону, то зрештою і депутати як представники громади з часом опиняються на другорядних ролях за спиною органів державної влади. Додаймо всевладність олігархії та попадання в представники громад (від рівня району) виключно через партійні списки і отримуємо повну централізацію всупереч будь-якій з моделей управління на теренах Європи.

Додамо до цього важливий факт: у всіх державах ЄС територіальна громада – юридична особа. Іноді громади просто ідентифікують як публічні корпораціï. У нас немає настільки чіткого зазначення цього статусу, але згідно з Конституцією та Цивільним кодексом кожна украïнська громада є суб’єктом публічних відносин і є власником землі, лісу, водних об’єктів, природних ресурсів, комунального майна (власником в Украïні згідно з Цивільним кодексом може бути лише особа!), а тому теж має бути юридичноюособою публічного права. На відміну від цього європейського механізму, в Україні продовжується процес олігархізаціï рад (представницьких органів), який, наприклад, у Швейцаріï успішно закінчився … ще на початку 19-го століття.

Майдан вчергове довів, що украïнська нація на відміну від своïх східних сусідів є європейською нацією і прагне до застосування свого конституційного права безпосереднього управління. Ще до Євромайдану в умовах надзвичайного тиску змогли реалізувати своє право безпосереднього управління близько 50 украïнських громад. Сьогодні таких громад вже вдвічі більше. Село Руда на Кам’янеччині рішенням загальних зборів зупинило вирубку лісу, поклало край незаконному використанню коштів за непереоформлені паï. Добротвір перевів спілкування громади та ахметівськоï ДТЕК у русло діалогу. Врадіïвка на Миколаïвщині захистила громадян, які вимушено зруйнували приміщення бандитського осередку у райвідділі міліціï. Іванків на Киïвщині успішно протидіє будівництву ТЕС на радіоактивній деревині (“суди” тривають і надалі, хоч ніби режиму Януковича вже й немає), а громада Сівки-Войнилівськоï сказала однозначне ні екологічно неприйнятному будівництву незаконноï свиноферми Даноші. Громади Молодаво та Мирогощі не дали відібрати регіоналам рідну землю: після акціонування та приватизаціï у селян кількох сіл не залишилося б ні клаптя рідноï землі. Зараз там очікується розпаювання землі. Чайківка на Житомирщині відстояла свою землю та річки від знищення видобутком титану підприємствами Фірташа (щоправда, теперішній голова ОДА пропонує робити те ж саме китайцям). А на загальні збори у Гуляйполі прийшли не необхідні для легітимності 50%+1, а близько 80% жителів.

Деякі громади вже працюють над майбутнім: переробкою органічних відходів з виробленням електроенергіï, домовляються з інвестором про перехід на органічне землеробство, купують в складчину техніку, зарибнюють ставки, відновлюють старі колгоспні сади. Деякі у постійній війні з так званими сільськими та селищними депутатами – “футбольними командами”, що воліли б за краще ділити майно громади між собою чи вигідно продати місцевому олігарху, деякі – у конструктивній співпраці з кращою частиною депутатського корпусу. Стає зрозумілим, чому на сході Украïни юридичні особи – сільські ради чи юридичні особи – райвідділи міліціï із засновниками – фізичними особами, що зазначно у свідоцтві про реєстрацію …. запросто змінюють господаря чи державу, не маючи жодного живого зв’язку з територіальною громадою. Але громади не здаються, збори відбуваються все частіше, члени громади вчаться бути співвласниками, справжніми громадянами і поступово перемагають.

У цій ситуаціï досить дивно читати проект змін до Конституціï, в кожному рядку якого свідомо нівелюється конституційне право громад самостійно вирішувати питання місцевого значення і залишається таке право виключно за невідомо чиїми органами. Дивно, бо певні українські партії чомусь вважають доречним переписувати Конституцію Украïни за російським зразком. Це же саме стосується і так званоï урядової робочоï групи та майже повністю відродженого органу адміністраціï Януковича – Конституційноï асамблеï. Вибачте, “конституційної комісії”. Навіщо змінювати в умовах окупаціï абсолютно нормальну європейську конституцію? Якщо громада – територія, то хто власник? Навіщо державі безконтрольні префекти? Навіщо створювати нові можливості для сепаратизму?! Чому органи місцевого самоврядування вже не мають бути створені тергромадами? Невже українське село заслужило собі принизливого статусу з російського федерального законодавства – “посєлєнія”?! Згадаймо 1962 рік. З 30500 сіл дві третіх зробили неперспективними. І відповідні наслідки: закрито майже 5 тис. середніх загальноосвітніх шкіл, 500 дільничних лікарень, 601 бібліотеку, 596 клубів … Село з 1964 по 1975 р. покинули 3,4 млн. чоловік. Навіщо з громади творити територію? Можливо, як проговорюються деякі міністри, аж надто «пече когось україська земля»?!

І що це за монополія партій на місцевих виборах, коли громадянин, що набрав більшість голосів, не стає депутатом, бо партія, що його висунула, не заслужила на довіру?! Це ж грубе порушення наших конституційних прав!

Згадуючи розрекламовану у вітчизняних ЗМІ “децентралізацію” зазначимо, що більшість держав ЄС на укрупнення не пішли. З польського досвіду: вийти з об’єднаної гміни фактично неможливо. З фінського: маючи 1- 3 депутатів захистити село від екологічної катастрофи фактично неможливо. З швейцарського: укрупнення плодить корупцію. Ну а Франція, Іспанія, Чехія від укрупнення відмовились категорично.
Кілька штрихів вітчизняного досвіду. За украïнським законодавством у загальних зборах можна брати участь як безпосередньо, так і через громадського представника, чиï повноваження підтверджені протоколом. Прагнемо поєднання фізичного спілкування громадського представника з осередком осіб, які делегують йому голос на одні збори для вирішення лише позначених у протоколі зустрічі питань, з роботою в рамках електронноï платформи, де працюватимуть комісіï, комітети, йтиме обговорення поставлених питань до голосування, а також відбуватиметься саме голосування громадських представників. Необхідно досягнути участі у процесі більшості. Інакше це не громада, а всього лиш об’єднання громадських активістів. Ліна Костенко стверджує: “лідери потрібні ледарям”.

Час повертатися до своïх традицій. Не існує питань місцевого значення, які громада не контролюватиме. Не існує порушень прав та інтересів громади, які громада не зможе зупинити. Не існуватиме рішень представницького органу, які б громада не змогла б відмінити.

ЧИННЕ УКРАЇНСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО

                                             КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ:

Стаття 5. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Стаття 7. В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Стаття 13. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Стаття 140. Місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

                   ЗАКОН УКРАЇНИ „ПРО МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ”:

Стаття 6. Первинним суб’єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Стаття 16. Органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Стаття 60. Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

                                       БЮДЖЕТНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ:

Стаття 2. Бюджети місцевого самоврядування - бюджети територіальних громад сіл, їх об'єднань, селищ, міст (у тому числі районів у містах)

                                       ЗЕМЕЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ:

Стаття 83. Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

ЗАКОНИ НЕ ТРЕБА МІНЯТИ - ЇХ ТРЕБА ВИКОНУВАТИ!

ВЛАСНІСТЬ, ЗОБОВ’ЯЗУЄ!!! ДМГО „ГРОМАДЯНСЬКА ДІЯ”

http://grajdanskoedeistvie.blogspot.com/    СІЧЕСЛАВ ІНФО

А ДЛЯ ЧОГО ТОДІ СТВОРЮВАВСЯ ПРАВИЙ СЕКТОР?

Ярош відкрито визнав себе захисником внутрішньо-окупаційного режиму

   У своєму інтерв'ю "провідник" "Правого Сектору" Дмитро Ярош фактично відкрито визнав себе захисником правлячого в Україні кримінально-олігархічного режиму державних зрадників і кримінальних злочинців. Він відкрито заявив, що "Правий Сектор" не тільки не планує будь-яких революцій, а й робить все, щоб пригасити революційну активність патріотів.  Більш того, він визнав, що ПС зразу після Майдану став головним постачальником "сексотів" до СБУ.

   Щоб не бути голослівним - навожу цитати з цього інтерв'ю:  http://pszak.info/?p=4540&_utl_t=fb
   ПИТАННЯ – “Якщо влада не виявляє, не карає ворогів нації, то вона сама є ворогом нації та держави”, – написано у програмі “Правого сектору”. Чи означає це, що у випадку, коли ви це усвідомлюєте, бачите і настає певний момент, коли це набуває характеру загальної небезпеки для існування держави, чи готові ви перебрати на себе певні репресивні функції? Іншими словами, яким чином ви маєте намір боронити державу від внутрішнього ворога? Механізм?

   ЯРОШ – Бачите, з детонувало суспільство тоді якраз, коли зрозуміли, що шляхів відходу ніяких немає. 19 січня 2014 року на Грушевського, бо реально побачили, що прийшов час використовувати право, закріплене в статуті ООН – право на повстання. Це право зберігається і зараз, безумовно. Якщо держава буде проводити антидержавний, антинародний курс, то, зрозуміло, вона втратить легітимність, і народ має право її змести. 

   (Питання від мене: А зараз правлячий режим проводить державницький курс, направлений на покращення народу??? Та Янек поряд з ними просто янгол!)

   ЯРОШ: Як на мене, “Правий сектор” не для того створювався, в принципі, щоб каральні функції якісь виконувати.

   (Тобто, Ярош відкрито визнає, що ПС не тільки не здатен до силового спротиву антинародному режиму, АЛЕ Й НЕ БУВ ДЛЯ ЦЬОГО СТВОРЕНИЙ З САМОГО ПОЧАТКУ)

   ЯРОШ: Те, що “Правий сектор” є революційною організацією по суті так – це факт, але ж ми все робимо на сьогоднішній момент, щоб не дестабілізувати ситуацію всередині держави, бо історичний досвід говорить про те, що як тільки українці починали воювати хоча б на два фронти, ми обов’язково втрачали державу. Не було інших варіантів. Тому і зараз ми намагаємося в політичний спосіб проводити певні революційні речі, тиснучи на владу, не дозволяючи їй робити погані речі, та врешті ведучи боротьбу проти сепаратизму, який існує не тільки на зовнішньому фронті, а по всій території України.

   (Тобто, Ярош, прикриваючись назвою "революційна організація", насправді створив ще одну беззубу пацифісько-опозиційну партійку, котра лише імітує боротьбу з режимом і жодного відношення не має до революції. Бо революція - ЦЕ ЗАВЖДИ ДЕСТАБІЛІЗАЦІЯ ВЛАДНОГО РЕЖИМУ. Більш того, навіть цій опротуністичній партійці Ярош з оточенням заборонив приймати участь у виборах, щоб не псувати фіктивні данні "народної підтримки" правлячого режиму. Цікава виходить "боротьба": ПОВНА відмова від захоплення владних важелів в державі як революційним, так і парламентським шляхом. Тобто - повна паралізація націоналістичних-патріотичних сил в ПС.)

   ПИТАННЯ - Але ж, як правило, то сепаратисти рядові, бо найодіозніші…
   ЯРОШ – Сидять у Верховній Раді.

(Але дестабілізувати антиукраїнську Верховну Зраду, де сам Ярош є депутатом, не можна. ОК...)

   ЯРОШ – Я думаю, що стільки людей, скільки дав у СБУ “Правий сектор” після Революції, жодна організація не дала. Повірте, це сотні людей, які пішли і позаштатними і штатними працівниками, і зараз там відбувається формування нашого підрозділу – повністю із хлопців з фронтовим досвідом.
   (Нагадаю, що перед цим сам Ярош визнав, що головні сепари сидять разом з ним у ВР та приймають антиукраїнські закони. А патріотами - зараз забиті тюрми. Отже, Ярош відкрито визнає, що ПС є головним постачальником кадрових та позакадрових псів правлячого режиму, який навіть у офіційних документах ПС називається "внутрішньо-окупаційним". Якщо хтось не знає, то свідома співпраця з окупантом має назва "колаборанство", а отже, Ярош та його оточення - класичні сексоти-колаборанти антинародного режиму)

   ПИТАННЯ – Циркулюють чутки, що у Провіда вашого дуже різні думки щодо майбутнього. Певна частина ваших людей вимагає радикалізації, якоїсь подальшої боротьби саме з тим, про що ми розмовляли – з кишеньковими політиками, з олігархами. Ви контролюєте ситуацію, розуміючи, як ви кажете, що зараз не можна це робити?

ЯРОШ – Якби не контролював, то вже, мабуть, почалось би.

   (Отже, Ярош таки відкрито визнав, що це саме він покладає всіх зусиль, щоб рядові патріоти, котрі були ошукані фразами про "революційність" ПС, ні в якому разі не почали б якусь ДІЄВУ боротьбу з режимом, який так захищає "революціонер" Ярош. Мені в світі цих заяв все більше цікавить питання: ПРО ЩО ЯРОШ ДОМОВЛЯВСЯ НА ТАЄМНІЙ ЗУСТРІЧІ З ЯНИКОМ? Чи не про той самий "контроль" над Вогняним Майданом, щоб "не радикалізувати"? Особливо - в світі його надтеплих стосунків з СБУ, які він навіть не приховує.)

   А щоб у вас не було жодних сумнівів щодо "революційності"       Яроша - ось ще одне його інтерв'ю:  http://www.pravda.com.ua/rus/news/2015/09/22/7082195/   - увесь набір штампів, що вкидає в суспільство кримінал-олігархат:
"Не можна валити владу, бо Путін нападе", "Ті хто вимагає революції - провокатори і наша "служба безпеки" з ними бореться" (точно як і рідне Ярошу СБУ), "Якщо прибрати цей режим, то буде ще гірше" (ця пісенька йде ще від Зека), "Я не революціонер", "Я не збираюсь брати владу, бо зроблю ще гірше", і т.д. і т.п.
   А тепер - питання до всіх тих, хто ще молиться на "революціонера" Яроша: ВИ ДІЙСНО ЧЕКАЄТЕ, ЩО ВІН БУДЕ РЕАЛЬНО БОРОТИСЯ З КРИМІНАЛ-ОЛІГАРХАТОМ???
   P.S.: І, щоб ви не вважали, що це я пишу через якісь особисті образи на Яроша, а проблема "ссучивання" ПС - то вже чітка тенденція, видна і рядовим ПСівцям на місцях: http://pszak.info/?p=3607&_utl_t=fb

                                                                                                                   

ЗАПИСКИ «ЛІСНИКА»

СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!