РЕКОМЕНДАЦІЇ ПЕРЕСІЧНОМУ МЕШКАНЦЮ

ГРОМАДЯНИН УКРАЇНИ!

СПІЛКУЙСЯ ВІЛЬНО!

1.Чиновник Вам не начальник, а нанятий службовець.
2.Громадянин України може робити все, що не заборонено Конституцією України, чиновник має робити тільки те, що виписано у Законі України «Про державну службу».
3.Чиновник отримує зарплату з Наших податків. Державний бюджет – це наші з Вами гроші (наш піт та кров).
4.Ви маєте право на послугу чиновника. Якщо він відмовляється Вам її надати, вимагайте показати, де написано, що він може порушити Ваше право на отримання послуги чи інформації.
5.Спілкуйтесь з чиновниками тільки письмово. Подавайте заяву, звернення, чи скаргу обов'язково у двох примірниках, щоб на копії поставили дату, фамілію чиновника та розписалися . Не забудьте забрати копію. Контролюйте виконання.
6.Якщо чиновник – виконавець відмовляється виконувати свої обов'язки, негайно зверніться до його начальника з письмовою скаргою (не забудьте забрати копію скарги).
7.Якщо чиновник поводиться агресивно, відмовляється виконувати свою роботу, зніміть його на мобільний телефон та викладіть відео в інтернет. Ви маєте на це право, бо всі державні установи побудовано  за бюджетні гроші і належать народу, тобто Нам. А чиновники в них є наймані працівники.
8.Спілкуйтеся з чиновниками спокійно і не давайте йому можливості спровокувати Вас на скандал.
9.Наші права виписані в Конституції України і якщо ми всі не користуємося ними, то нашими правами користуються інші (корупція, привілеї, зрада).
10.Дотримання Конституції та Законів України всіма без виключення Конституційними засобами є запорукою нашої безпеки та забезпеченого соціальними гарантіями життя.
11.Коли хочеш змінити світ – почни з себе, зміни своє ставлення до світу.

ЄДИНИМ ДЖЕРЕЛОМ І НОСІЄМ ВЛАДИ Є НАРОД УКРАЇНИ!

(ст.5 Конституції України)

   

Для того, щоб змінити систему, можна використовувати принцип Мангуста. Величезну кобру один мангуст вбити не зможе, а колективом, кусаючи її з різних сторін, вбиває кобру достатньо швидко.

Опублікував: Дмитро Скобліков

http://grajdanskoedeistvie.blogspot.com/    СІЧЕСЛАВ ІНФО

ПОВЕРНЕННЯ НАРОДОВІ УКРАЇНИ ОСН

ПОЛІТИКО-ПРАВОВА БАЗА ФУНКЦІОНУВАННЯ  ОРГАНІВ САМООРГАНІЗАЦІЇ НАСЕЛЕННЯ

Анотація

В аналітичній записці розглядаються проблеми політико-правової бази функціонування органів самоорганізації населення. До суттєвих вад правового регулювання діяльності органів самоорганізації населення віднесено: невідповідність спеціального законодавства про ОСН до норм Конституції, ускладнену процедуру створення органів самоорганізації населення, проблеми правового забезпечення реалізації повноважень органами самоорганізації населення, недостатній рівень розвитку локального законодавства та інші. Запропоновано заходи з удосконалення законодавства, реалізація яких зміцнить потенціал органів самоорганізації населення та підвищить їх ефективність у вирішенні проблем місцевого значення.

ПОЛІТИКО-ПРАВОВА БАЗА ФУНКЦІОНУВАННЯ ОРГАНІВ

САМООРГАНІЗАЦІЇ НАСЕЛЕННЯ

Спроможність населення до самоорганізації та активної участі у прийнятті рішень місцевого значення є принциповою ознакою розвитку громадянського суспільства країни. Важливу роль у цьому процесі відіграють органи самоорганізації населення. Потенціал впливу цих органів є достатнім для того, щоб активізувати окремих членів громадянського суспільства до вирішення питань, пов’язаних із сумісним проживанням на певній території, та реагування на неналежне виконання органами місцевого самоврядування своїх повноважень.

Важливим чинником ефективності органів самоорганізації населення є адекватне нормативно-правове забезпечення їх діяльності. Аналіз діючого  законодавства у цій сфері дозволяє відмітити наявність вагомих недоліків, які суттєво гальмують розвиток місцевої демократії.

Необхідно виділити наступні блоки проблем правового регулювання діяльності органів самоорганізації населення:

-    недосконалість загальних положень про органи самоорганізації населення (визначення, принципи діяльності, суб’єкти створення, межі дії);

-    ускладнена процедура створення органів самоорганізації населення;

-    проблеми правового забезпечення реалізації повноважень органами самоорганізації населення;

-    недоліки регламентації та проблеми застосування норм про фінансування діяльності органів самоорганізації населення;

-    недостатній рівень розвитку локального законодавства у цій сфері.

Недосконалість загальних положень про органи самоорганізації населення (визначення, принципи діяльності, суб’єкти створення, межі дії)

1. Конституція України від 28.06.1996 р., Закон України «Про місцеве самоврядування» від 21.05.1997 р. та Закон України «Про органи самоорганізації населення» від 11.07.2001 р. не мають єдиного підходу до визначення органів самоорганізації населення, суб’єктів їх створення та меж їх діяльності.

Право створювати органи самоорганізації населення передбачене ч. 6 ст. 140 Конституції України, відповідно до якої «сільські, селищні, міські ради можуть дозволяти за ініціативою жителів створювати будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення та наділяти їх частиною власної компетенції, фінансів, майна». Слід зазначити, що Конституція України не відносить органи самоорганізації населення (далі ОСН) до форм здійснення територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування. Водночас, Закон «Про місцеве самоврядування в Україні» визнає ОСН самостійним елементом системи місцевого самоврядування.

По-різному визначається коло осіб, які можуть створювати органи самоорганізації населення. Відповідно до ст. 1 Закону «Про місцеве самоврядування» зазначені представницькі органи можуть створюватися частиною жителів, які тимчасово або постійно проживають на відповідній території в межах села, селища, міста. Закон «Про органи самоорганізації населення» в абзаці 2 ст.2 передбачає, що ОСН населення створюються жителями, які на законних підставах проживають на території села, селища, міста або їх частин.

Обидві юридичні конструкції слід визнати досить невдалими.  По-перше, визнання суб’єктом створення ОСН жителів, які тимчасово проживають на відповідній території, унеможливлює визначення кола осіб, інтереси яких мають представляти такі органи. На практиці це призводить до проблем при проведенні загальних зборів чи конференцій, оскільки неможливо визначити кворум, необхідний для визнання цих заходів правочинними. По-друге, визначення території дії ОСН межами населеного пункту не узгоджується із ч.2 ст.7 Закону «Про органи самоорганізації населення», відповідно до якої ОСН можуть існувати тільки в межах окремих частин території села, селища чи міста. Крім того, юридична можливість існування органу самоорганізації населення на рівні населеного пункту призведе до конфлікту повноважень із відповідною радою.

Варто також відмітити невідповідність положень Законів «Про місцеве самоврядування» (ч. 1 ст. 14, ч. 8 ст. 16) та «Про органи самоорганізації населення» (ст. 2, ст. 9) щодо повноважень районних рад у місті Конституції України. Відповідно до зазначених норм районні ради в місті уповноважені дозволяти створення ОСН та делегувати їм окремі повноваження. Така позиція суперечить ч.6 ст.140 Конституції України, яка не наділяє районні ради такими повноваженнями. 

Крім того, ч. 2 ст. 3 Закону «Про органи самоорганізації населення» встановлює вичерпний перелік ОСН, які мають право створювати члени територіальної громади. Так, до органів самоорганізації населення Закон відносить будинкові, вуличні, квартальні комітети, комітети мікрорайонів, комітети районів у містах, сільські, селищні комітети. Таке положення суперечить Конституції України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», які не обмежують право громадян на участь у місцевому самоврядування в будь-якій частині території населеного пункту.

2. У законодавстві відсутні  критерії визначення та обмеження щодо кола осіб, які можуть бути обрані до органу самоорганізації населення.  Єдиної вимогою до таких осіб є законність підстав проживати на відповідній території. Відсутні обмеження за віком, дієздатністю та громадянством, вимоги сумісності посад в цих органах та інших органах влади. 

3. Закріплено принцип підзвітності, підконтрольності та відповідальності органів самоорганізації населення перед відповідними радами. Це суперечить ролі органів самоорганізації населення як інституту локальної демократії, контроль за діяльністю якого мають здійснювати лише жителі відповідної території. Підконтрольність органів самоорганізації населення відповідним радам є допустимою тільки щодо делегованих повноважень.

Ускладнена процедура створення органів самоорганізації населення

Закон «Про органи самоорганізації населення» встановлює складну процедуру створення органу самоорганізації населення. Вона передбачає декілька стадій: ініціювання створення органу самоорганізації; подання до відповідної ради заяви про створення даного органу; отримання дозволу на створення органу самоорганізації населення; обрання органу самоорганізації населення; затвердження Положення про орган самоорганізації населення; легалізація органу самоорганізації населення. Крім того, правові прогалини в регулюванні її окремих етапів створюють труднощі на шляху реалізації громадської ініціативи. Серед них необхідно виділити наступні недоліки:

1) немає процедури проведення зборів по висуненню представників на конференцію, які звертаються з ініціативою про створення представницького органу;

2) за межами регулювання Закону залишились такі організаційні питання проведення виборів, як невизначеність терміну, протягом якого можна проводити голосування, неможливість заздалегідь надрукувати бюлетені для голосування, відсутність механізму організації голосування та підрахунку голосів тощо;

3) існує проблема практичної реалізації ст. 9 Закону, яка встановлює порядок надання радою дозволу на утворення органу самоорганізації населення. Із змісту згаданої статті Закону випливає, що рада повинна розглядати та приймати рішення по кожній окремій ініціативі, адже термін звернення із заявами не визначено, не обмежено певним періодом, отже, вони можуть надходити протягом усього скликання. Таким чином, виникають сумніви щодо спроможності ради прийняти відповідні рішення, якщо сесії відбуваються в основному один раз на квартал;

4) вимоги до ініціативної групи обмежують права членів територіальної громади. Так, ініціативна група має подати до відповідної ради список учасників зборів (конференції) жителів за місцем проживання із зазначенням прізвища, імені, по батькові, року народження, серії та номера паспорту та домашньої адреси кожного учасника зборів (конференції) жителів, виключаючи можливість пред’явлення якого-небудь іншого документу, що засвідчує особу. Отже, Закон встановлює більш жорсткі вимоги до створення органу самоорганізації населення, ніж до обрання Президента України, Верховної Ради України, сільського, селищного, міського голови та депутатів місцевих рад.

Проблеми правового забезпечення реалізації повноважень органами самоорганізації населення

1. Існує єдиний порядок дострокового припинення повноважень та ліквідації органу самоорганізації населення за рішенням ради. Відповідно до ст. 25 Закону «Про органи самоорганізації населення» повноваження органу самоорганізації населення можуть бути достроково припинені в разі  невиконання рішень ради, її виконавчого комітету – за рішенням відповідної ради, яка дала дозвіл на його створення. За логікою, ліквідувати орган самоорганізації населення мають загальні збори (конференції) громадян, які ініціювали створення такого органу. Отже, треба погодитись із думкою фахівців у сфері місцевого самоврядування, які вважають, що наслідком виявлення зазначених вище порушень у діяльності таких органів має бути рішення відповідної ради про дострокове припинення повноважень складу органу, а не припинення його діяльності взагалі. 

2. Відсутній перелік делегованих повноважень органів самоорганізації населення. На практиці такий вакуум призводить до ситуації, коли місцеві ради наділяють органи самоорганізації населення лише власними повноваженнями, передбаченими в Законі, що не сприяє ефективному захисту ОСН інтересів жителів відповідної території. 

3. На законодавчому рівні неврегульований режим взаємин різних видів органів самоорганізації населення, які співіснують на одній території. Серед науковців та представників органів місцевого самоврядування існують три основні варіанти вирішення цієї проблеми:

- побудова системи органів самоорганізації в межах територіальної громади на основі режимів підзвітності, підконтрольності й відповідальності різних рівнів самоорганізації населення (будинкового, вуличного, квартального комітету, комітету мікрорайону тощо);

- побудова однорівневої системи органів самоорганізації в межах територіальної громади (створення виключно квартальних чи будинкових комітетів);

- створення механізму автономного співіснування органів самоорганізації різного рівня.

Вважаємо, що головним критерієм обрання моделі відносин органів самоорганізації населення має стати її спроможність забезпечити ефективну реалізацію права громадян на участь у місцевому самоврядуванні. Слід погодитись з думкою, що лише третя модель відносин не звужує право громадян створювати свої представницькі органи на території їх проживання.

Недоліки регламентації та проблеми застосування норм про фінансування діяльності органів самоорганізації населення

1. Невирішеність питання про статус неприбутковості.

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. не передбачає в органах самоорганізації населення статусу неприбутковості. Згідно з п. 11 статті 7 Закону до неприбуткових установ і організацій відносяться органи державної влади України, органи місцевого самоврядування та створені ними установи або організації, що утримуються за рахунок коштів відповідних бюджетів. Таким чином, при реєстрації органу самоорганізації населення як платника податку питання його неприбутковості вирішується податковими інспекціями за власним      розсудом.

2. Недостатність правового регулювання повноважень органів самоорганізації населення щодо майна.

Закон «Про органи самоорганізації населення» фінансовою основою діяльності органу самоорганізації населення визначає кошти відповідного місцевого бюджету, які надаються йому радою для здійснення наданих органу самоорганізації населення повноважень. Добровільні внески фізичних і юридичних осіб; інші надходження, не заборонені законодавством. Місцева рада передає майно органу самоорганізації населення в оперативне управління.

Отже, Закон не забороняє органам самоорганізації населення залучати  додаткові ресурси для забезпечення ефективної власної діяльності (гранти, власна фінансово-господарська діяльність, гуманітарна допомога тощо), однак не визначає порядок використання майна ОСН та форму його власності.

3. Проблеми забезпечення бюджетного фінансування ОСН.

Необхідно зазначити, що за Бюджетним кодексом України органи самоорганізації населення не є головними розпорядниками бюджетних коштів. Їх фінансування здійснюється через відповідні територіальні, або функціональні виконавчі органи місцевих рад, що, у свою чергу, ще більше призводить до їх залежності від місцевої влади.

Недостатній рівень розвитку локального законодавства

Враховуючи те, що створення органів самоорганізації населення здійснюється за ініціативою жителів відповідної території населеного пункту, ефективність діяльності даних представницьких органів здебільшого залежить від якісного рівня локальних нормативних актів. Адже низку законодавчо не прописаних правових прогалин можна заповнити в Положенні про органи самоорганізації населення у місті й Типових положеннях про орган самоорганізації (будинковий, вуличний, квартальний комітет тощо), які можуть бути як самостійними актами муніципального нормо творення, так і складовими статуту територіальної громади. Регламентація на локальному рівні дозволяє відобразити специфічні, індивідуальні риси місцевої політики з цього питання. Проте досвід муніципального регулювання порядку організації та діяльності органів самоорганізації населення дозволяє зазначити відсутність інтересу з боку органів місцевого самоврядування у практичному вирішенні питань самоорганізації населення на локальному рівні. Далеко не всі територіальні громади мають зареєстровані статути. За даними Міністерства юстиції України на 19 жовтня 2006 року із 11521 територіальних громад тільки 1341 територіальна громада має зареєстровані статути. Крім того, переважна більшість органів місцевого самоврядування не визнають органи самоорганізації населення самостійним суб’єктом системи місцевого самоврядування та свідомо не створюють умов для забезпечення їх участі у вирішенні місцевих проблем.

Виходячи із вищезазначеного можна зробити висновок, що чинне нормативно-правове забезпечення діяльності органів самоорганізації населення не створює реальних можливостей для розгортання місцевої демократії, залучення членів територіальної громади до безпосередньої участі у вирішенні окремих питань місцевого значення через органи самоорганізації населення. 

Недосконалість діючого законодавства у цій сфері спричинило активну законопроектну діяльність. Протягом 2008 року Верховною Радою зареєстровано три законопроекти змін до Закону «Про органи самоорганізації населення». 

1. Проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про органи самоорганізації населення» (№ 1444) розроблено з метою забезпечення безперервності виконання функцій місцевого самоврядування в територіальних громадах. Автори проекту пропонують викласти статтю 11 Закону України «Про органи самоорганізації населення» в новій редакції, визнавши термін дії ОСН, порядок припинення діяльності ОСН, строк обрання членів органу самоорганізації населення, порядок зміни кількісного та персонального складу органу самоорганізації населення та порядок переобрання членів ОСН, строк наділення ОСН делегованими повноваженнями та порядок зупинення таких повноважень, а також наслідки відмови від делегованого повноваження. Передбачається новий підхід до визначення строку дії органів самоорганізації населення, а саме: «орган самоорганізації населення діє до тих пір, поки місцева рада (поточного або майбутнього скликання) не зупинить його власні повноваження». Відповідно до положень законопроекту, «члени органу самоорганізації населення обираються на строк, визначений зборами (конференцією) жителів, але не довше, ніж на 5 років». Автори законопроекту, народні депутати В. Бондаренко, О. Семерак, С. Підгірний зазначають, що після закінчення каденції ради органи самоорганізації населення фактично зупиняють свою дію та припиняється їх фінансування. Однак у період, коли місцева рада нового скликання лише формується, питання місцевого значення (життєзабезпечення будинків, вулиць, мікрорайонів вивіз сміття, охорона під’їздів, водо- і теплопостачання тощо) потребують постійного вирішення. Тому слід визнати слушною думку про недоцільність зупиняти дію органів самоорганізації населення в період формування нової ради.

2. Автори проекту змін Закону «Про органи самоорганізації населення» (№2108) пропонують нову редакцію Закону.  Слід зазначити, що проект нової  редакції містить багато позитивних пропозицій, прийняття яких покращить правове забезпечення діяльності ОСН. Серед них варто відмітити: визначення неприбуткового статусу органів самоорганізації населення; спрощення процедури створення органу самоорганізації населення через проведення лише одних зборів (конференції) жителів; визначення вимог до осіб, які можуть бути обрані до складу органу самоорганізації населення; скорочення до одного тижня терміну легалізації органу самоорганізації населення реєструю чим органом; встановлення, що делегування радою органу самоорганізації населення своїх окремих повноважень, а передача відповідного майна та фінансів здійснюється на підставі договору; визначення, що доходи від здійснення органом самоорганізації населення власної фінансово-господарської діяльності є однією зі складових фінансової основи його діяльності та інші.

3. Проект змін до Закону «Про органи самоорганізації населення» (№ 2355) спрощує процедуру отримання дозволу відповідної ради на створення органу самоорганізації населення та його легалізації відповідним виконавчим комітетом, шляхом упровадження принципу єдиного звернення, встановлює необмежений строк дії ОСН, упроваджує координаційну раду органів самоорганізації населення як дорадчого органу на рівні території однієї адміністративно-територіальної одиниці, закріплює для міста Києва за районними в місті Києві радами повноважень щодо надання дозволів на створення органів самоорганізації населення.

Напрями вдосконалення політико-правової бази функціонування органів самоорганізації населення:

1. Внесення змін до ст. 140 Конституції України, відповідно до яких визнати органи самоорганізації населення самостійним елементом системи місцевого самоврядування.

2.  Приведення у відповідність до ст. 140 Конституції України норм Закону «Про місцеве самоврядування» і «Про органи самоорганізації  населення» та позбавити районні у місті ради права давати згоду на створення ОСН, делегування власних повноважень, а також права припиняти їх діяльність.

3.  Прийняття змін до Закону «Про органи самоорганізації населення», якими:

1) виключити положення, що обмежують перелік форм ОСН, які можуть створюватись на територіях населених пунктів;

2) передбачити, що ОСН підзвітні, підконтрольні та відповідальні перед відповідними радами лише в частині делегованих ОСН повноважень місцевої ради;

3) конкретизувати визначення території, у межах якої діє ОСН;

4) спростити процедуру створення ОСН;

5) деталізувати та спростити порядок проведення виборів до ОСН;

6) встановити перелік делегованих повноважень ОСН та порядок наділення такими  повноваженнями. Доцільно передбачити здійснення передачі відповідною радою своїх повноважень на підставі окремої угоди;

7) чітко встановити принципи взаємодії між органами самоорганізації населення, сільськими, селищними, міськими радами, їх виконавчими органами та депутатами відповідних місцевих рад;

8) визначити статус актів ОСН та ступінь обов’язковості їх виконання на території  власної  діяльності ОСН фізичними  та юридичними  особами.

4. Розробка та прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови  «Про порядок створення та легалізації органів самоорганізації населення», яка має передбачити порядок створення та реєстрації органів самоорганізації населення; затвердження форми свідоцтва про їх реєстрацію.

5. Віднесення органів самоорганізації населення до переліку неприбуткових організацій, визначених п. п. а) п. 7.11.1 Закону   «Про оподаткування прибутку підприємств».

6. Надання ОСН статусу головних розпорядників бюджетних коштів із внесенням відповідних змін до Бюджетного кодексу України.

7. Оптимізація розвитку локального законодавства потребує ухвалення органами місцевого самоврядування в кожній територіальній громаді: Статуту територіальної громади; Положення про органи самоорганізації населення; положення, якими передбачити механізм делегування ОСН окремими повноваженнями відповідної місцевої ради фінансів та майна.

Відділ стратегій розвитку громадянського

                                       суспільства та соціальних відносин

  (Н. Пеліванова)

Опублікував Дмитро Скобліков

http://grajdanskoedeistvie.blogspot.com/    СІЧЕСЛАВ ІНФО

НАМ ПОТРІБНА ДЕРЖАВА?

АНАРХІЯ МАТИ ПОРЯДКУ!

        Анархия — мать порядка. Эти слова уже давно перестали воспринимать всерьез. Если вокруг творится ужасающий беспорядок, то люди говорят — воцарилась анархия. 

   На самом же деле понятие анархии придумали серьезные и умные мыслители. Еще в XIX веке появились философы, считавшие, что человечество должно научиться жить без государства. Людям не нужны стоящие над ними чиновники, судьи, войска. Народ должен сам решать свои дела. Анархисты считали, что без государства прекрасно можно прожить. Пусть по очереди управляют выборные представители, которые будут постоянно сменяться. Таким образом, они не смогут забыть о жизни простого народа и будут защищать его интересы. Больше же никакого особого управления не нужно. Надо только, чтобы каждая страна распалась на маленькие общины, которые и будут сами управлять своей жизнью и мирно общаться друг с другом. Исчезнет угнетение, несправедливость, войны. 

   Возможно ли это? Проповедь анархистов производила большое впечатление сто лет назад. Да и сегодня в мире немало сторонников анархии. Окажутся ли они когда-нибудь правы? Исчезнут ли государства? Кто знает... Кто знает... 

  

   Дуже поширена помилка, що анархія — синонім вседозволеність і беззаконня. Однак це не зовсім вірно. Насправді анархія, як вже було зазначено вище, означає відсутність влади. Анархія передбачає загальну рівність, тобто не зрівнялівку, а рівноправність і рівність можливостей. І взаємну повагу, тому що людина має право на що-то тільки в тому випадку, якщо визнає і за іншими право на це. Але анархія так і залишиться красивою казкою і нездійсненною мрією, поки у людей не підвищиться самосвідомість і вони не визнають свою відповідальність. Без відповідальності не лише анархія, але і будь-який державний лад обернеться свавіллям і беззаконням. Саме тому анархія — мати порядку. Анархія — це Вищий Порядок, і в той же час відсутність тоталітаризму, це повна свобода.

   Наші олігархи смертельно бояться конституційних тергромад і вирішили їх підмінити фейковими об'єднаними, чим укріпили регіональний сепаратизм місцевих князьків. Щоби каналізувати постмайданні потуги народовладдя, придумали потішні громадські ради, які все ж таки порушили бюрократичну ідилію. Зробивши міста форпостом обдуреного ними ж електорату, запустили в дію локальні громади - ОСББ.

   Два слова про локальні громади. В моєму розумінні - це природні об'єднання людей у містах. Село є село - як правило одна територіальна, по факту, громада. З великими селами важче, але все ж таки там люди до землі ближче, отже більше між собою комунікують. А в місті? Жах - електорат порозлазився по своїх мурашниках і лише спермотоксикоз виганяє його поночі в якісь клуби, а комунальні платежі - зранку до праці. Як же ж громаду організувати? А тут як тут хибнокомпетентна влада рятується - робіть собі ОСББ…

   Так, знаю, в ОСББ такий самий бардак як і в державі, але 10% активних якось гуртуються, а цього вже достатньо.

Хитрі америкоси намагаються балансувати між Інь і Янь, тому влаштували чергування республіканців і демократів. Але й це не допомогло - мають гібрид в особі Трампа. Путін придумав потішну опозицію, а Росія розвалиться на шматки через дикий анархо-капіталізм на місцях…

   Світ змінюється.

   Чим більше пружину стискати… Зрештою, дочекаємося коли лусне доктрина Чучхе і подивимось на результат.

  На земну кульку наступає Хаос, а замість державного управління - анархія, яка, як відомо з прописних істин, є матір'ю порядку. Ось тільки дилема вибору полягає в тому - буде це Природній Порядок, чи Техногенний…

  

   З терен інтернету.

Опублікував: Дмитро Скобліков

http://grajdanskoedeistvie.blogspot.com/    СІЧЕСЛАВ ІНФО

ДМГО «ГРОМАДЯНСЬКА ДІЯ» функціонує виключно за ініціативою представників організації і не фінансується політичними партіями і олігархічними структурами. Небайдужі громадяни можуть підвищити результативність нашої роботи по формуванню ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ міста Дніпра – допомагаючи друкувати поліграфічні матеріали, або переказуючи благодійні кошти на особисту карту Приват банку відкриту на ім’я керівника організації Скоблікова Дмитра Володимировича: № 4149 4978 6457 2757, призначення платежу: благодійні внески на статутну діяльність.

КИМ БУТИ НА ЦІЙ ЗЕМЛІ, ВИРІШУВАТИ ВАМ!

Україна - це Я!

Що таке Україна?  Для мене Україна – це поєднання  понять  рідної Землі, корінного народу нашої Землі та всіх ресурсів, що знаходяться на  Землі, здобуті працею наших пращурів та подарованих ненькою – Землею.

З давніх - давен ми мріяли про щасливе життя, добробут, мир та злагоду.   Але траплялось так, що наша земля приваблювала око лиходіїв, що корисливими діями та маніпуляціями обдурювали нас, перетворюючи на жебраків.

В черговий раз це сталося в 1990 році, коли «наші депутати» проголосили Декларацію про державний суверенітет України, спокусивши нас на Всеукраїнському референдумі 01.12. 1991 року підтримати проголошене

·                  самоврядування народу України – як  єдиного джерела державної влади в Республіці (розділ І Декларації про державний суверенітет України);

·                  гарантування кожній людині  і  громадянину прав і свобод, передбачених Конституцією (Основним Законом) Української РСР, док. № 888-09 і нормами міжнародного права, визнаними Українською РСР (розділ четвертий Декларації про державний суверенітет України);

·                  виключного права власності народу України на національне багатство України, що є матеріальною основою суверенітету України, в тому числі – на землю, її надра, повітряний простір, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, весь економічний і науково-технічний потенціал, що створений на території України (розділ шостий Декларації про державний суверенітет України);

·                  мети використання національного багатства України, яке є матеріальною основою суверенітету України – для задоволення матеріальних і духовних потреб громадян України (розділ шостий Декларації про державний суверенітет України).

За таких обставин (враховуючи положення частини другої розділу другого Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990р. док.№55-ХІІ) народ України (Український народ), що складається з людей корінного населення України, громадян України всіх національностей, що мешкає в межах території адміністративно – територіальних одиниць (населених пунктів) України є суб’єктом владних повноважень і,   як єдине джерело державної влади в Республіці,  на своїх установчих зборах  має прийняти рішення про створення органів державної влади, що мають представляти його інтереси:

ЗАСНУВАННЯ органів державної влади  України,

УТВОРЕННЯ органів державної влади через затвердження статутів (регламентів) їх діяльності, визначення цілей і завдань діяльності  кожного з  органів, посадових обов’язків кожного з держслужбовців, механізмів фінансування та контролю діяльності, порядку підбору кадрів, їх ротації, тощо

НАДАННЯ ВІДПОВІДНИХ ПОВНОВАЖЕНЬ органам  державної влади та посадовим особам;

ПРИЗНАЧЕННЯ (вибори) відповідальних посадових осіб органів державної влади.  

Тобто, для виконання засад Декларації про державний суверенітет України (розділ третій Декларації про державний суверенітет України), народ України мав провести свої установчі збори  з:

 заснування органів державної влади за принципом її розподілу на законодавчу, виконавчу, судову;

утворення   органів державної влади за принципом її розподілу на законодавчу, виконавчу, судову;

надання повноважень новоутвореним органам державної влади та їх посадовим особам;

призначення (вибори) відповідальних посадових осіб новоутворених органів державної влади;

та здійснити передачу установчих документів відповідальним посадовим особам кожного новоутвореного органу державної влади – своїм представникам.

Форматування діяльності органів державної влади України мусила взяти на себе Верховна Рада Української РСР, що взяла на себе виключні зобов’язання виступати від імені всього народу України (розділ третій Декларації про державний суверенітет України).     

Насамперед, Верховна Рада Української РСР мала ініціювати проведення установчих зборів народу України, який, відповідно до адміністративно – територіального устрою України,  проживає в населених пунктах на території України – в містах, районах у містах, селищах, селах, - становить територіальні громади  відповідних адміністративно – територіальних одиниць та складається з громадян України = людей корінного населення України.

Ініціювати, організувати та забезпечити проведення установчих зборів народу України в територіальних громадах населених пунктів України Верховній Раді Української РСР  необхідно було, щоб отримати право представництва інтересів народу України у всіх сферах суспільного життя в якості законодавчого, виконавчого та судового  органів державної влади.

Нас, українців, знову обдурили.

Верховна рада Української РСР самотужки перетворилась в єдиного представника народу України, що нехтуючи своїм джерелом, не спромоглася з нього пити, натомість почала шукати інших джерел за допомоги байдикуватих «друзів».

Врешті решт ми, корінні люди нашої землі, почали усвідомлювати, як нас дурять. Гарний винахід – інформаційні запити та відповіді на них, відкрили нам очі. Тепер нам якнайшвидше треба робити висновки та вчиняти дії з відновлення народовладдя. В минулих своїх статтях я надавала посилання на інформаційні запити до органів державної влади та їх відповіді.

Всі відповіді свідчать про те, що у органів державної влади та місцевого самоврядування України ВІДСУТНІ установчі документи з їх заснування. 

Базовим беззаперечним правовим і законодавчим документом України є Декларація про державний суверенітет України, бо вона затверджена народом України на референдумі. 

Народ України нікому не передавав своїх владних повноважень, свого права власноруч управляти своїми ресурсами. 

Посилання відповідачів на положення Конституції України є нікчемним, тому що Конституція (документ 254к/96-вр) була прийнята депутатами ВРУ без погодження з суб'єктом владних повноважень, яким є народ України.

Закон, постанова, указ, ухвала, тощо - це нормативно - правові документи, видані  УПОВНОВАЖЕНИМИ ОСОБАМИ В МЕЖАХ ЇХ КОМПЕТЕНЦІЇ. 

Люди корінного народу України! 

Хто з вас перевіряв компетенцію посадовців органів державної влади?

Хто з вас надавав повноваження посадовцям органів державної влади?

Таких серед нас немає. 

Отже, всі видані органами державної влади розпорядчі акти є нікчемними, тобто такими, що не мають ніякого правового юридичного підгрунтя та сили/

Отже,  всі органи державної влади та місцевого самоврядування є самоутвореними шахрайськими угрупуваннями,  що поставили метою знищення нашого народу та опанування землею та її багатствами.

За вашими численними проханнями я надаю запити та відповіді на них. Сподіваюсь, вони стануть вам у нагоді.

Миру, щастя, добробуту вам у вашій оселі.

Лариса Щепьоткіна

Опублікував: Дмитро Скобліков

http://grajdanskoedeistvie.blogspot.com/    СІЧЕСЛАВ ІНФО

ДМГО «ГРОМАДЯНСЬКА ДІЯ» функціонує виключно за ініціативою представників організації і не фінансується політичними партіями і олігархічними структурами. Небайдужі громадяни можуть підвищити результативність нашої роботи по формуванню ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД міста Дніпра – допомагаючи друкувати поліграфічні матеріали, або переказуючи благодійні кошти на особисту карту Приват банку відкриту на ім’я керівника організації Скоблікова Дмитра Володимировича: № 4149 4978 6457 2757, призначення платежу: благодійні внески на статутну діяльність.