ОЦЕ І Є ЖИТИ ПО НОВОМУ?

ЯКЕ СУСПІЛЬСТВО

УКРАЇНО МИ БУДУЄМО?

     Правителі приходять та уходять, і тільки білборди «нас шокують своєю новизною» - наприклад, білборди з «новим салоганом», це ті що були ще при Януковичу «Ми будуємо нову країну», які  з’явились на вулицях мабуть усіх українських міст, є тестом  на притомність українського народу. Коли я вперше побачив цей білборд, то аж зупинився від несподіванки: пропустили одну букву, потрібно було написати «Ми будуємо нову Україну», а тоді осяяло: це такі ігри мефістофелів з Банкової, тест на вошивість укрів. В нас є країна Україна, а тепер нам будують нову країну, мабуть Новоросію. Лідер нації з посмішкою дивиться на свою націю і подумки промовляє: Ну що, бидло, ну що, дебіли, ви хоч зрозуміли, що я вам сказав? Я вас всіх «почув», а ви мене почули?». Отак буденно, без жодного пострілу і жодного опору здійснився державний переворот: Україну закопують як історичний непотріб, як історичний викидьок.  Я абсолютно вірив Януковичу, що він будував нову країну. Через кілька років, в залежності від тормознутості свідомості, всі мешканці (а точніше - миш-канці) України зрозуміли, що вони живуть по-новому вже в новій, в іншій країні. І головне, що ніхто їх навіть не запитає, чи подобається їм ця країна, чи влаштовує їх вона.     Прийшли нові хазяїни нашого життя, а ми їх наймити, слуги, підстилка. А хіба ми вчинили хоч один вчинок, який би заставив дивитись на нас інакше? Тому з нами тепер просто граються як кіт  з мишкою: «Нумо, нікчемна українська націє, я роблю свій хід, а чим відповісиш ти?». Проблема в тому, що наша влада не звертається і не звернеться до свого народу: «Які ви дебіли, які ви немічні і безпорадні, ми з вами зробимо все, що захочемо!». Вона не звертається, вона це просто знає, прекрасно усвідомлює і вона втілює в життя перетворення бидломаси в рабів, для цього не потрібно ніяких особливих зусиль, матеріал абсолютно аморфний і податливий в руках насильників.
    Наперед знаю, яка буде реакція «демократичної спільноти» на цю публікацію: «Іди геть!», «Надоїв!», «Провокатор!». Як Сталін в 41-му вперто ігнорував сигнали розвідки про підготовку Гітлера до нападу на Радянський Союз, так і тепер наші зашорені «демократи» верещать як навіжені, коли їм відкривають очі на гірку правду. Вони не терплять цієї правди, їм подавай солодкі казочки, як мужня маленька Юля героїчно поборе всіх ворогів України витягне їх з болота, як регіони пересваряться і понищать один одного, а вони вийдуть з підпілля, такі незламні демократи і почнуть будувати вольну, нову Україну …
      Когда я наблюдаю наш политзависимый персонал, как они беспрестанно тасуют в своем уме эту заеложенную колоду карт: яценюк , тигипко, катеринчук, гриценко, - мне сразу вспоминаются истории из интернета, как муж после смерти жены держал ее труп в своей квартире еще пять лет. Сколько можно баловаться этими политическими трупами, сколько можно вспоминать былые политические представления и засчитываться процентами давно усопших выборов? Да, политзависимые – это даже хуже, чем наркозависимые! 
Отже, ваш хід, український народе, є ще порох в порохівницях, чи тільки прах і пил?

                                                                                                                 (Перехоплено з терен Інтернету)

Ми покликані будувати громадянське суспільство в Україні

Для розбудови громадянського суспільства в Україні важливим є формування нового, вищого рівня правосвідомості та правової культури населення. Нам належить зрозуміти суспільство як систему його існування та структуру, роль у ньому держави і права. 

Однією з актуальних проблем, що існує в соціальній філософії, є усвідомлення змісту поняття громадянського суспільства як історичного інституту пошуків гідного людині способу життя та самореалізації її в суспільстві. Саме як самореалізації, так і громадянської позиції бракує пересічній людині в Україні протягом сторіч. 

Враховуючи те, що перші громадянські ідеї і принципи висловлювали Платон, Арістотель, Цицерон, а дослідженням громадянського суспільства і виробленням цілісної теорії займався Гегель і вони були започатковані ще в період становлення капіталістичних відносин, українська еліта була зобов’язана оцінити перспективи розвитку громадянського суспільства в Україні. 

З огляду на той факт, що концепція громадянського суспільства є основою ринкової економіки, нам необхідно посилити побудову громадянського суспільства саме через формування громадянської позиції, правосвідомості й правової культури громадян, оскільки ринкова економіка не може функціонувати на слабкій основі. 

Слід розуміти, що однією з найважливіших цінностей, які притаманні як громадянському суспільству, так і державі, є людина, а процес переходу нашої держави до вищих демократичних цінностей і світових надбань торкається проблем формування громадянського суспільства, оскільки вимагає не тільки докорінної зміни соціально-політичної та економічної системи, а й певного переосмислення стосунків між людиною та державою, тобто цей процес певною мірою буде порушувати вироблені принципи, звичаї й традиції чинної влади.

Однак для України є важливим створення справжнього громадянського суспільства, оскільки здоров’я людини та її життя, честь і гідність стали б найвищою соціальною цінністю, як це передбачає Конституція, а забезпечення прав і свобод людини визначали б пріоритети, головні напрями реалізації державної політики та стали б головним обов’язком нашої держави.

Сукупність автономних громадських і політичних асоціацій, що передують державі, утворюють громадянське суспільство. Громадянське суспільство — це громадянська позиція, атмосфера волі, свободи та ініціативи, самодіяльність і самореалізація кожного індивіда. 

Підгрунтя громадянського суспільства утворює закономірна тріада: приватна власність, розвинені правові відносини, самостійні і впевнені у своїх силах люди. 

Незважаючи на різне ставлення в Україні до власності, приватна власність відкрила шлях нашим громадянам розвивати незалежні форми спілкування й співробітництва, з ініціативи яких створювались громадські організації і фонди, освітні установи та медичні заклади, засновувались приватні засоби масової інформації, тобто громадяни України на підставі чинних законів утворювали інститути громадянського суспільства, що функціонують незалежно від держави.

Характерною рисою громадянського суспільства є існування відповідного прошарку між особистістю, ринком і державою, тобто громадськості, що може об’єднуватися й відстоювати певні свої інтереси перед державою, оскільки окремій людині важко захищати свої законні права та інтереси. За допомогою створених суспільних організацій люди можуть разом ефективно реалізовувати і захищати свої права, здобувати свободу, задовольняти свої інтереси. 

Першими паростками становлення громадянського суспільства в Україні можна назвати позицію студентів, страйки, голодування, студентську революцію на майдані Незалежності. Саме молодь та особи, яким притаманна громадянська позиція, не залякані репресіями часів тоталітаризму, вільні від радянської спадщини та українського бюрократизму, можуть відкрито висловлювати своє незадоволення існуючим режимом чи державною політикою, будь-якими негативними явищами, вони здатні об’єднати зусилля в розбудові громадянського суспільства. Я впевнений, що подальший розвиток громадянських структур в Україні має стати передумовою виходу з загальної кризи, оновлення всіх сфер життєдіяльності людини, створення можливостей її самореалізації залежатиме саме від них.

    

     Ми повинні думати про Україну сьогодні, і про те, якою вона буде в майбутньому, якою залишимо її в спадок нашим нащадкам. Олександр Довженко писав: "Сучасне завжди знаходиться в дорозі з минулого в майбутнє”. І дійсно: яким би шанованим і величним не було наше минуле, яким би прекрасним не уявлялось нам майбутнє, живемо ми сьогодні.

     І чи будуть поважати нас наші діти, пишатимуться нами наші нащадки вирішується сьогодні і залежить це тільки від нас.

Микола ЛАДОВСЬКИЙ

МЕТА – ЄДНАЄ! ЦІЛЬ, ДОДАЄ НАСНАГИ! НІЧОГО ЩЕ НЕ ВТРАЧЕНО!

Слава Україні! Слава Нації!